Оля не хотіла в це вірити, хоча в душі вже давно помічала “дзвіночки”. Залишившись сама з маленькою дитиною на руках, подалася на роботу до області, а Мар’янку залишила своїй мамі в селі. – Маленька ще, по чужих кутах скитатися. З її освітою чогось пристойного не знайти, тому влаштувалась там, де взяли. Не раз вона згадувала свою нелегку доленько, і слізно просила у Всевишнього захисту
Тетяна перебирала овочі, вона змерзла від холоду так, що непросто було навіть пальцями поворухнути. Однак роботу ніхто не відміняв, працювала жінка приймальнею товару в одній міській мережі супермаркетів.
Робота була нелегка, особливо під новий рік. Доводилося тягати товар самій, не вистачало робочих рук, та й не кожен кандидат прагнув потрапити на “холодну” роботу.
– А швидше не можна, мені ще стільки магазинів об’їхати потрібно! – квапив жінку постачальник – невисокий, кремезний чоловік.
– А то що? – не стрималася Оля. – Їдь, будеш мені ще вказувати, як працювати.
Чоловік розвернувся і вийшов з приміщення, не забувши поставити штамп на своїй накладній. А це означало, що Оля прийняла весь товар правильно за якістю і кількістю.
Жінка зняла в’язані рукавички без пальчиків, кинула їх прямо на купу коробок з товаром і пішла в підсобку. Там вона налила собі гарячий чай, трохи відігрілася і заплакала.
Не завжди її життя було таким сумним і безпросвітнім, колись у Олі був люблячий чоловік і дочка. Але після п’яти років сімейного життя, Нестор заявив, що зустрів іншу.
Оля не вірила своїм вухам, але зміни в улюбленому були наявними – тут і до ворожки не ходи. А коли жінка побачила розлучницю у всій красі їй захотілося на стінку лізти від розчарування і безвиході. Це була найкраща подруга і начальниця Олі. Звичайно про роботу довелося забути. Доньку жінка залишила мамі, а сама поїхала в найближче велике місто на заробітки. Хоча які вже заробітки – копійки. Оля весь день невпинно приймала і перебирала товар, а часом і розплачувалася чималими сумами за свої огріхи.
– Олю, ти що мені прийняла?! – в дверях стояла Олена Павлівна, директор магазину.
– Грошей у тебе багато, я дивлюся, хочеш всю новорічну премію віддати?
-Я …, – промямлила жінка, розуміючи, що має на увазі начальниця, мало не розлила залишки чаю, руки затремтіли, сльози знову потекли з очей.
Ці гроші були дуже важливі зараз для неї, Катруся захворіла, Оля так хотіла влаштувати дитині свято та й на ліки, список яких прислала мама, сума була потрібна чимала.
– Олена Павлівна, я зараз подзвоню постачальнику, він повернеться і ми все владнаємо. Але не тут то було, на дзвінки ніхто не відповідав, по своїй дурості Оля підписала обидві накладні відразу ж, хоча багато разів її попереджали не робити цього. Всі закриті коробки містили здебільшого зіпсований товар.
Але як це могло статися? Постачальник, що спеціально це зробив?
– Пиши пояснювальну, в кінці місяця я відніму все це з зарплати, – розмова з начальником була короткою.
Додому Оля йшла ледве переставляючи ноги, занурена в свої думки. Раптом яскраве світло змусило її застигнути на мить, не було сил кудись бігти, жінка просто закрила очі… Машина встигла загальмувати в декількох сантиметрах від Олі.
Миттю відчинилися двері, звідки вискочив розлючений водій. Тобі, що жити набридло?
-Пробачте, – прошепотіла жінка. З її рук вислизнув пакет – по засніженій дорозі розсипалися гнилі фрукти і овочі. Чоловік хотів було допомогти зібрати, але побачивши чорні банани, які буквально розсипалися в руках, такі ж яблука, картоплю не першої свіжості… кинув все тут же.
– Сідайте в автівку, я підвезу вас.
Оля слухняно сіла, відігрілися, рум’янець розлився по щоках. Машина рушила, зупинившись у найближчого торгового центру. Чоловік набрав два величезних пакета продуктів. Наостанок вклавши в долоню Олі кілька купюр.
– Не треба, ви і так багато для мене зробили, – все відмовлялася жінка.
– Беріть, коли дають.
Перед двоповерховим будиночком, де жила жінка, знімаючи кімнату у господині, більше схожу на маленьку комору, чоловік зупинився через деякий час.
-Навіщо ви мені допомагаєте? Хіба я заслужила це все?
– Рік тому на тому самому місці не стало моє дружини. Не знаю чому, але часто зустрічаю саме там жінок, енергетика якась, або як пояснити цей феномен – я не знаю.
За службовим обов’язком доводиться щодня проїжджати через це нещасливе перехрестя. А ви… ви мені дуже дружину нагадали, і звали її як і вас… Олею.
Чоловік зітхнув, проводив жінку до будинку. Лише тільки опинившись у своїй комірчині, Оля наважилася подивитися скільки грошей він вклав в її долоню. Ця сума дорівнювала трьом її преміям!
Нібито під новий рік десь там в небесній канцелярії почули її молитви. Чоловіка звали Мирон, з того самого дня він почав приїжджав до Олі, а через деякий час забрав жінку до себе. Вона навела порядок в його квартирі, створила тепло і затишок. А як готувала – пальчики оближеш.
-Ти у мене справжній подарунок долі! – говорив чоловік, а Оля не вірила, та й зараз постійно норовить ущипнути себе прокинувшись вранці в з затишній сімейній спальні…
– Мамо, мамочко! Поглянь які подарунки?! – Мар’янка обіймає матір і бере за руку ведучи до новорічної ялинки.
Сонна Ольга незграбно спрямовується за донькою, гладячи округлий живіт. Їй все ще не віриться, що все це відбувається насправді. Здається, ніби зараз вона закриє очі і знову виявиться на своїй холодній, брудній роботі, але нічого дивного не відбувається, тільки малюк, прокинувшись в животі, починає неспокійно крутитися. Напевно все-таки вона заслужила це щастя, інакше все це пояснити ніяк не можна.
Фото ілюстративне – timetravelbee
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
