fbpx

Оля Олексіївна сиділа на кухні і пила охололий чай. Серце нило від обіди, у горлі стояв ком, а з очей котилися сльози. Сьогодні від неї відмовився єдиний син. Залишитися нікому не потрібною у 56 років не забажаєш навіть ворогові

Оля Олексіївна сиділа на кухні і пила охололий чай. Серце нило від обіди, у горлі стояв ком, а з очей котилися сльози. Сьогодні від неї відмовився єдиний син. Залишитися нікому не потрібною у 56 років не забажаєш навіть ворогові.

Вона сиділа і згадувала: як він сказав своє перше слово, перші кроки, перший ранок у дитячому садку. Перший клас, випускний. Який дорослий прийшов з армії. З якою гордістю сів за кермо першого автомобіля. І одружився.

Саме з цієї миті все пішло під укіс. День одруження сина став початком кінця. Він став приїжджати дедалі рідше, став проти візитів матері до його будинку. Оля Олексіївна знала – це її вплив.

Вплив дівчини, яка так безцеремонно зруйнувала їх із сином тихе розмірене життя. Адже саме з її появою такий лагідний і слухняний юнак перестав слухати поради своєї мудрої матері, яка прожила життя.

Невдячна невістка ніколи не цінувала її допомогу: навіщо купувати новий візок і новий одяг для дитини, що скоро з’явиться на світ. Адже Надія Олексіївна чудова і дбайлива господиня-ніколи не викидає хороші речі, все, що потрібно немовляті, вона з радістю віддасть.

Коли народився онук, Оля Олексіївна була майже на сьомому небі від щастя. Майже тому, що не таку матір для свого онука вона хотіла. Після лікарні, вона зібрала все необхідне для догляду за немовлям, включаючи себе, викликала вантажне таксі і поїхала водитися з новонародженим продовжувачем великого роду.

Вони її вигнали. Безсовісні люди лише п’ять хвилин дали подивитися на п’ятиденне немовля, яке тільки сьогодні принесло з лікарні.

Оля Олексіївна не могла ні їсти, ні спати. Вона дзвонила кожні десять хвилин і питала: чи все добре? За тиждень вони перестали брати слухавку.

Коли онукові виповнилося сім місяців, на вулиці Ольга Олексіївни настало свято. Її покликали посидіти з дитиною. Цілих чотири години, поки молодята сходять до театру. Як на крилах Ольга Олексіївна полетіла до онука. Дитина видалася їй маленькою і худенькою. Не годують тебе, бідолашного! – Сплеснула вона руками і вирушила на кухню варити нормальний прикорм. Не ці сурогати у банках для хвороб дітей, а справжній борщ.

Від душі нагодувавши дитину перетертим супом, добрим, наваристим, Ольга Олексіївна зі спокійною совістю прибрала на кухні сліди «бенкету» і прибрала суп у холодильник.

Дочекавшись молодь, насамкінець прочитавши півгодинну лекцію з догляду за дітьми, Ольга Олексіївна пурхнула додому.

Ольга Олексіївна на кухні пила чай, коли пролунав телефонний дзвінок. Синочок дзвонить, буде дякувати, та сказати матері, що без її порад-нікуди. Радо взявши слухавку, Надія Олексіївна змінилася на обличчі. Як онук у лікарні? Як отруєння? Що означає більше не приїжджати та не дзвонити?

Та хіба це вона, Ольга Олексіївна, у всьому винна? Це просто горе-невістка в антракті в буфеті наїлася чого завгодно.

Зі сльозами пекучої образи на очах, з обідою від зради і недовіри сина, Ольга Олексіївна сиділа на кухні і пила чай.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page