Оля сиділа у відділі поліції і чекала коли приїде її батько. Поліцейський зрідка з жалем дивився на неї, треба ж рідна мати в поліцію здала і в крадіжці звинуватила.
За годину до цього, мачуха Ольги виявила пропажу сережок, відразу стрепенулася.
– Ольоа! – пролунав її крик по всьому будинку.
Оля кинувши альбом, в якому малювалая, стрімголов побігла до мачухи.
– Так, мамо! – тихо сказала дівчинка.
– Де мої сережки? – грізно запитала жінка.
– Не знаю, – злякано відповіла Оля.
– Шукай, – наказала мачуха.
Ольга стала шукати сережки, в шафі на полицях, між книг, потім встала на карачки і стала шукати на підлозі під шафою і килимком. Сережок ніде не було.
– Злодійка, – заверещала мачуха, коли Ольга встала на ноги і з силою смикнула дівчинку за вухо.
– Я не брала сережки, – ще більше злякалася Оля.
– Ага, – продовжувала верещати мачуха, – в поліцію, заяву писати, швидко!
Оля пішла одягатися, не розуміючи, що відбувається. По приїзду в поліцію, мачуха написала на Ольгу заяву про крадіжку сережок і залишила її в відділенні, як злодійку.
Дівчинка сиділа на стільці і тряслася. Поліцейський налив чаю, дістав коробку цукерок з столу.
– Дівчинко, йди чаю попий, – звернувся він до неї.
Оля слухняно сіла до столу і почала пити чай, цукерки вона не чіпала. Поліцейський взяв цукерку і подав дівчинці. Вона її сунула в рот.
– За що вона тебе звинуватила? – запитав він
– Мама сказала, що я вкрала сережки!
– А ти брала їх?
– Ні, навіщо вони мені! -пожала плечима дівчинка.
– А шукали, може закотилися десь? – запитав чоловік.
– Я шукала, не знайшла, – зітхнула Оля.
– І рідна мама ось так відразу в поліцію тебе здала? – не повірив поліцейський.
– Вона не рідна, тато одружився на ній півроку тому, – меланхолійно відповіла Оля.
– Ого, зла мачуха, значить, – підсумував чоловік, – що ж з тобою робити?
– Не знаю, – сказала дівчинка.
Тут двері відчинилися, на порозі з’явився високий чоловік, дуже стильно одягнений.
– Тату, – прошепотіла Оля.
І тут же зіщулилася, так як за спиною батька побачила мачуху.
– Оля, як ти могла, – з порога почав батько.
– Ще нічого не доведено, – заступився поліцейський за дівчинку.
– А куди тоді вони поділися? – сердито запитав батько Олі.
– Не знаю, – хором відповіли Оля і поліцейський.
– Ви присядьте і все детально розкажіть, як виглядають сережки, коли помітили пропажу, хто останній заходив в кімнату, може бути фото сережок є, хто ще з вами в будинку живе, – сказав поліцейський.
Батько дівчинки сів на стілець, подивився на дружину, – розповідай, Люсенько.
Люсенько пішла червоними плямами, підійшла до столу і почала розповідати, хто з ними в будинку живе.
Потім вона вирішила дістати телефон з сумочки, щоб показати фото де вона в цих сережках. І тут на підлогу щось впало і дзвякнуло. Люсенько швидко підняла, а й поліцейський і чоловік Люсенько помітили, що це якась прикрасу.
– Полодіть на стіл те, що ви підняли з підлоги, – строго наказав поліцейський.
Мачуха Олі з надією глянула на чоловіка, але той кивнув головою,
– Поклади, Люсенько! – сказав він.
На стіл лягли сережки.
– А тепер покажіть фотографію, – сказав поліцейський.
На фото мачуха Олі, була саме в цих сережках.
– Як ти це поясниш? – строго запитав у неї чоловік.
– Я думала, я думала… – стала заїкатися мачуха Люсенько.
– Ну, що ти думала? – запитав батько Олі.
– Я думала її кудись відправлять і ми з тобою удвох залишимося, – тицьнула пальцем в сторону падчерки жінка.
– Зрозуміло, – сказав її чоловік. Встав, підійшов до Ольги.
– Доню, пробач, що подумав про тебе так погано, підемо додому! – вибачився він перед дочкою.
– А я? – викрикнула мачуха Олі.
– А ти йди куди хочеш! Мене обманула, дочку мою в поліцію здала, ти не розумієш, що ти мало не накоїла? – сердито сказав чоловік дружині, – я на розлучення подам сам, не обтяжуючя.
– Заяву писати не будете? – запитав поліцейський.
– Про що? – здивувався батько Олі.
– Про дачу неправдивих свідчень і моральну шкоду, – пояснив поліцейський.
– Ні, не треба, ми підемо, а цю хочете відпустіть, хочете оштрафуйте, що від роботи вас відволікає! – сказав чоловік і вийшов з кабінету, обнявши дочку за плечі.
Мачуха Олі сіла на стілець і гірко заплакала, такий хороший план і все провалилося. А Оля з татом поїхали додому.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини