fbpx
життєві історії
– Оля, я ніколи тебе не тримав, і тримати не збираюся. Якщо ви любите один одного, то збирай речі і йди. Я віддаю тобі все, але одне я тобі не віддам ніколи, і це наша дочка, – врівноваженим голосом промовив Любомир. В цей час Ользі стало не по собі. Вона прокрутила в голові всі спогади, пов’язані з чоловіком. Стала на коліна  і ридаючи випрошувала у нього прощення

В цей холодний осінній вечір Ольга з Любомиром сиділи за столом і мило спілкувались. Оксанка влетіла на кухню, наче вітер. Сіла на коліна до тата, поцілувала його в щічку, мило усміхнулась, і на одному подиху повідомила рідним, що хоче познайомити з найкращим чоловіком у її житті.

– Ви в мене розумні та чудові батьки, тому впевнена, що вік мого коханого не стане на заваді. Такої люблячої та чуйної людини, я, ще не зустрічала. Андрій хоче освідчитись мені, тому потрібно все гарно спланувати і організувати. Мамо, я в тебе вірю, ти впораєшся. По можливості, щось допоможу, – сказала Оксанка і побігла в свою кімнату.

– Ну ось, донька виросла, а мені здається, що лише вчора я їй косички заплітала…

Вже на наступний день, Ольга писала список продуктів. Вона відповідально поставилась до запланованого свята.

Готувати вона любила, тому залюбки взялась до цієї справи. Головним завданням було – приємно здивувати майбутнього зятя.

Ольга їхала на ринок, і в якийсь момент наче провалилася в минуле. Де вона з мамою сидить у старенькій хатині. Вона дуже хотіла вибратись з бідного життя, і щоб хоч на старості літ її мама пожила добре, а не рахувала копійки, як завжди у них було.

Для цього Ольга старанно вчилася в школі. Закінчила медичний коледж, і стала працювати медсестрою в районній поліклініці. Колись вона думала, що після коледжу вступить до університету і стане лікарем, але такої можливості не було…

На роботі вона й познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Він був старший за дівчину на 16 років, але це не завадило їхньому щастю. Всі подружки заздрили Олі. Він дарував дівчині квіти, цукерки, подарунки. В його щирих почуттях ніхто й не сумнівався. Це була така повага та любов, що дається раз на все життя.

Любомир був заможнім. Своя будівельна компанія приносила чималі доходи. Після весілля  Ольга забрала матір до їхнього великого будиночку за містом. Через деякий час у них народилась Оксанка. Життя забуяло новими фарбами.

Чоловік зробив все можливе, лиш би дружина не перетворилась на домогосподарку. Записав Олю на курси професійних фотографів. (З самого початку він знав, як цей процес приносить дружині задоволення). А по закінченні навчання подарував Ользі фотостудію, де вона і втілювала в життя свої ідеї.

Всі були щасливі, в одної Оксани, час від часу, пропливав смуток у очах, а все тому, що вона була в розквіті сил: молода, красива, сучасна, а чоловік від постійної роботи, хвилювання, ніби й постарів на два десятки років. Одного разу їх навіть назвали батьком і дочкою. Любомир лише засміявся з цього приводу, а сама Ольга не на жарт засмутилася.

– Невже ми так погано виглядаємо разом, – часто ловила себе на думці Ольга, але глянувши на красуню доньку відганяла від себе все погане.

Вона розуміла, що вийшла заміж не через кохання, а щоб здійснити свою мрію – жити краще.

Одного дня на фотосесію до Ольги прийшов хлопець. Він був молодший за жінку років на 15. Вже після першої зустрічі жінка зрозуміла, що відчуває до цього красеня дивні почуття. Так все й закрутилося.

Вони часто зустрічалися в студії. Ці вечори були незабутніми. Не раз вона дома виправдовувалась за пізнє повернення, та Любомир мовчав, надіявся, що на улюбленій роботі час летит надто швидко. Все це тривало до того моменту, поки Любомир випадково не помітив у студії спільне фото його дружини з незнайомим чоловіком.

– Оля, я ніколи тебе не тримав, і тримати не збираюся. Якщо ви любите один одного, то збирай речі і йди. Я віддаю тобі все, але одне я тобі не віддам ніколи, і це наша дочка, – врівноваженим голосом промовив Любомир.

В цей час Ользі стало не по собі. Вона прокрутила в голові всі спогади, пов’язані з чоловіком. Стала на коліна  і ридаючи випрошувала у нього прощення. Лише в цей момент вона зрозуміла, як сильно любить чоловіка, і ніякий красень світу не замінить цих виточених роками почуттів.

Настав день знайомства. На столі вже красувались запашні страви. Маринована качка рум’яніла у духовій шафі. Ольга наводила красу, коли почула дзвінок в двері. Обійнявшись з чоловіком вони поспішили щасливі до дверей. Спершу зайшла їх Оксанка, вона світилася мов ліхтарик від кохання, а за нею з великим букетом квітів зайшов Андрій. Так, це було наче уві сні. Саме той Андрій, який одного разу мало не зруйнував її з Любчиком сімейне гніздечко.

Весь вечір Ользі було не по собі. Вона раз у раз ховала очі від прямих поглядів Андрія.

– Чому він? Чому саме моя донька? Як жити з цим тепер все життя? А може в них не все серйозно? – заспокоювала себе Ольга.

Коли в кімнаті на деякий час вони залишились одні, Ольга задала ці запитання Андрію.

– Вибач, Ольго! Я не знав, що Оксанка твоя дочка. Колись я щиро кохав тебе, надіявся, що ти підеш від чоловіка і ми заживемо щасливо, та ти вирішила вчинити по-іншому. Не подумай, що все це на зло тобі. Я щиро кохаю твою дочку, і не дозволю тобі, вдруге зруйнувати моє щастя.

В кімнату зайшла Оксанка, обійняла свого Андрія, а він, дочекавшись приходу Любомира, попросив у батьків згоди на одруження…

Автор – Наталя У

Передрук суворо заборонений!

Фото ілюстративне – wday

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook