Оля зрозуміла, що в очікуванні дива, і на радощах повідомила новину Володі. – Я ще не готовий. Я тільки почав будувати кар’єру. – Оля відмовилась від “пропозиції” Володі, і все розказала батькам. Ті зробили все, щоб весілля таки відбулося. – Ми не дозволимо, щоб нашу сім’ю хтось ганьбив. Та в самий день весілля Ольга зрозуміла, що це була найбільша помилка в житті. – Всі ходіть сюди!, – сказала наречена, і вказала рукою на парк, де виднілася закохана парочка.
Оля виховала свою дочку одна. Заміжня вона, можна сказати, не була. Дуже любила свого хлопця, який закінчував військове училище і повинен бути отримати розподіл.
Разом вони мріяли про тихе сімейне життя, Оля вірила, що вони будуть разом назавжди, тому не пручалася, коли улюблений став домагатися.
Ніхто не знав, що за розподілом він зібрався їхати зовсім з іншою дівчиною, а з Ольгою проводив час, в очікуванні близької розв’язки.
Оля зрозуміла, що при надії, думала, що Володя зрадіє, однак замість радості у улюбленого було здивування. Володя спробував пояснити дівчині, що не готовий мати дітей на початку своєї військової кар’єри.
Оля навідріз відмовилася від його пропозиції. Зізналася батькам. Батьки, як завжди в таких випадках буває, ганьби не хотіли, тому швидко зробили все, щоб весілля відбулося.
Хлопець був злий, він не любив більше Ольгу, але піти проти волі своїх батьків не міг, тим більше вони дуже любили свою невістку. На весілля приїхала нова кохана.
Коли гості сиділи за столом, хтось покликав нареченого на вулицю. Уже минуло більше пів години, Володя не повертався. Гості пили, їли, грала музика, молодь танцювала.
Оля, в очікуванні чоловіка, підійшла до вікна, а потім покликала всіх батьків. Коли глянули вниз з другого поверху дитячого садка, де відбувалося торжество, побачили між дерев нареченого, який “обіймався” з тою дівчиною.
Оля зняла фату, кинула під ноги людям, що танцювали і пішла додому. Не встигнувши одружитися, вони розлучилися. Володя поїхав за розподілом з ким хотів, а Оля привела на світ дівчинку.
Дочку виховували всі – бабусі, дідусі, сестра і Оля. Вона зуміла закінчити інститут, знайти хорошу роботу. Час минав, непомітно Віра виросла, вже школа позаду, випускний, вже і інститут за плечима.
Заміж Оля не вийшла, незважаючи на купу шанувальників. Слід від першого кохання заважав їй довгі роки. І ось вже проблиски сивини в волоссі, хоча Оля ще молода красива жінка. Дочка стала самостійною, вдома не буває місяцями.
Від самотності хотілося скиглити, тому на вихідні Оля їхала в село до стареньких батьків. Поруч з їхнім будинком довгий час був порожній сусідський будиночок. Люди похилого віку пішли з життя, діти все не могли його продати. В один із приїздів Оля побачила у дворі молодого чоловіка.
Мама сказала, що він купив будиночок не так давно. Розлучився з дружиною, ніде було жити. Іноді заходить щось попросити, буває і допоможе фізично. Оля в городі копала картоплю, коли почула за спиною голос:
– Дай Боже щастя! Давайте я вам допоможу. Негоже жінці перепрацьовувати, тим більше такій симпатичній.
– Дякую, дай Боже і вам!, та мені не важко, я сама якось справляюся, – посміхнулася Оля.
– Так я грошей не прошу, мені щось потрібно робити, нудно вдома сидіти, постійно роботу шукаю.
Незабаром картопля була викопана, на вулиці мати організувала стіл. Диміла картопля, засмажена салом і цибулею, пахли малосольні огірки, лежав оселедець, порізаний великими шматками.
– Олю, дитинко, а ну спустися в підвал, набери молоденького “червоненького”, – дала банку мати.
Так вони познайомилися, чоловік виявився з почуттям гумору, був молодший Ольги на вісім років. З цього дня не встигала вона зайти в будинок по приїзду, як він був тут як тут.
Ходили разом в ліс по гриби і ягоди, сиділи біля вогнища, він готував їй смачну каву. Так між ними виникло почуття, Оля сама не помітила, як одного разу опинилася в його обіймах.
Ювілей батька вирішили відсвяткувати з розмахом, накрили великий стіл, запросили мало не все село. Приїхала донька Ольги привітати свого дідуся.
Віра нічого не знала про роман своєї мами. Побачила чоловіка, який клопотав біля столу, допомагав матері і бабусі, закохалася з першого погляду.
– Мамо, що за красень, звідки він тут завалявся? – запитала вона. Оля знизала плечима. Вона ловила погляди дочки весь вечір. Бачила, як та намагалася нав’язливо спілкуватися з її залицяльником. Стало недобре, дочка суперниця – все що завгодно, тільки не це.
Чоловік постійно кидав на Ольгу погляд і знизував плечима, показуючи очима на її дочку. Він зрозумів, що йому потрібно піти. Гості розійшлися, все прибрано, батьки пішли відпочивати.
– Піду, пройдуся, – сказала дочка.
– Мені з тобою може піти? – запитала Оля.
– Та ні, мамо, ти втомилася за день, йди, відпочивай, – поцілувала вона матір і пішла.
Оля вийшла в темряву майже слідом і побачила, як промайнув силует дочки в чужому дворі. Через пару годин рипнули двері, Оля прикинулася, що спить. Дочка залізла до неї під ковдру, притиснулася своїм гарячим тілом, обняла і заснула.
По обличчю Ольги текли сльози, вона зрозуміла, що доля в черговий раз відвертається від неї.
– Як погуляла вчора? – запитала вона вранці дочку.
– Я закохалася, мамо! – потягнулася дочка і схопилася з ліжка, – закохалася з першого погляду. Який чоловік! Мрія!
– У вас щось було?
– Ах, якби! Базікали весь вечір!
– Чи не застарий для тебе він?
– Що ти мамо, навпаки! Мені подобаються чоловіки старшого віку!
З того часу дочка зачастила в село, стала проявляти особливу турботу про бабусю з дідусем. Знаходила привід попросити сусіда про послугу. У Ольги не було можливості з ним навіть поговорити, та й уникала вона його.
А одного разу дочка захворіла і не змогла поїхати, Оля вирушила в село сама. Він чекав її з нетерпінням, ввечері покликав прогулятися. Оля сказала, що погано себе почуває.
– Чому ти стала така холодна до мене, щось трапилося? – запитав він.
– Нічого не сталося, побалувалися і вистачить, – відповіла вона.
– Так для тебе все було пустощами? – розлютився він.
– Ми дорослі люди, захопилися, буває, відповіла Оля.
– Я не захопився, я люблю тебе! – схопив він Ольгу в оберемок, але вона вперлася руками в нього:
– Тихіше, тихіше, тихіше…, що за вольності. Іди додому, втомилася я, спати хочу.
– Я тобі не вірю, відчуваю, що щось сталося, не бреши мені.
– Хочеш правду? У тебе закохалася моя дочка і я не можу стояти у неї на шляху. Зверни на неї увагу, вона красива, молода дівчинка. Ти її любиш, то обов’язково…
– Ось воно що…! Але мені не потрібна твоя дочка, мені потрібна ти!
– Забудь про мене! – сказала Оля і пішла в будинок. Вранці наступного дня вона поїхала.
Почалися тяжкі дні, нервові зриви. Дочка одужала і стала, як раніше, їздити в село. Незабаром вона сказала, що свого домоглася, все у них добре, можливо, вона вийде скоро заміж.
Оля взяла відпустку і поїхала до моря. Ніщо не рятувало її від самотності і думок про нього. Це пізнє кохання зводило її з розуму.
Відбулося весілля, чоловік переїхав до них у квартиру, на вихідні вони їхали в село. Все це більше тривати не могло. Бачитися з ним кожен день нестерпно. Оля переїхала до батьків у село, сказала, що не хоче заважати молодим.
Домовилася з односельцем, який їздив на машині на роботу, він по дорозі її підхоплював туди і назад. Батьки були раді, стало веселіше жити разом. Коли приїжджала дочка з чоловіком, Оля намагалася усамітнитися або знайти причину виїхати в місто.
Одного разу, коли всі займалися на вулиці справами, Оля прасувала. Він зайшов в будинок і підійшов до Ольги.
– Не можу більше, поки ти була вдома, було легше, а зараз я на межі зриву. Я зробив велику дурницю, що одружився на твоїй дочці, мені стало її шкода, думав, звикну, ти будеш поруч завжди.
– Не гноби мою дівчинку, прошу тебе, вона не перенесе, якщо ти її кинеш, – просила Оля.
– Та я люблю тебе! Тебе одну любив і люблю! Господи, та зрозумій ти це нарешті!
– Що тут відбувається? – почула Оля голос дочки.
– Та нічого, полаялися трішки, пусте.
– Мамо, я все чула! Що це було?
Оля мовчала, сльози зрадницьки капали з очей.
– Я люблю твою маму! Що тут незрозумілого? Я любив її ще до того, як ти сюди приїхала, у нас все було добре, поки не з’явилася ти. Ти дуже гарна, мила, чудова дружина. Я думав, що звикну, полюблю згодом. Мама твоя відмовилася від мене заради тебе. Ми всі зробили велику дурницю, мої дорогі жінки.
Дочка стояла в заціпенінні якийсь час, дивилася на матір, обличчя якої виражало біль.
– До речі, я давно хотіла сказати, що теж зробила дурість, поквапившись з весіллям, думала, що полюбила, а насправді просто закохалася. А потім все пройшло.
Я так рада, що зараз все вирішилося і мені не треба брехати і вивертатися. Ми абсолютно різні люди, так що я з задоволенням анулюю цей шлюб, – посміхнулася Віра. Вона стала збирати речі.
– Не проводжайте, доберуся сама і мене буде кому зустріти, – підморгнула вона рідним людям.
Ніхто не знав, як дівчина ридала, кинувшись в зарості трави над дорогою. Їй здавалося, що вона більше нікого так полюбити не зможе. Але молодість є молодість. Буквально через пару місяців вона поринула в новий роман, який закрутив їй голову і вона була щаслива, що цей непотрібний нікому шлюб розпався.
Тільки коли дочка вийшла в черговий раз заміж і Оля побачила, що вона щаслива, знявся з душі камінь. Сьогодні в селі протікає їх безтурботна щасливе життя.
Часто приїжджає дочка з внучкою, тоді будинок оживає, в ньому багато сміху і шуму.
Оля старіє красиво, намагається виглядати під стать молодому чоловікові, для якого краще неї немає нікого на світі.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
