fbpx
життєві історії
– Олю, а чого ти така щаслива останнім часом ходиш. – Ой, Іринко, скоро заміж виходжу, уявляєш, – радісно сказала мені сестра. – Заміж, добре, – сказала я. Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти

Мені було 6 років, а братові чотири роки, коли нас забрала старша сестра…

Мама любила випити, дома часто не з’являлася, ми з братом часто залишалися самі без нагляду, сиділи голодні.

Сестра Оля старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати.

Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.

У той день, коли Ольга нас забрала, мама знову була в “цьому” стані і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і гриземо черствий хліб.

Оля штовхнула маму.

-Мама я Іринку і Олежика до себе забираю, я буду про них піклуватися, – сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі.

– Ну і забирай, подумаєш, – сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.

Так ми стали жити з сестрою. Олега вона влаштувала в дитячий сад, а мене записала в школу.

Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.

– Олю, а чого ти посміхаєшся? – запитала я її.

– Ой, Іринко, скоро заміж виходжу, уявляєш, – радісно сказала мені сестра.

– Заміж, добре, – сказала я.

Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно переживала.

Микола, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.

Через деякий час Оля народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за другим.

Тепер на руках у Олі було четверо дітей . Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків погодок.

Як двадцяти чотирирічна дівчинка з усім справлялася я не знаю, але Оля завжди була веселою і життєрадісною.

Правда ми з братом намагалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і прибирала, і їжу готувала. Брат Олег був хуліганом, в школі часто бешкетники, вчився погано.

Одного разу з ним поговорив Микола, після чергового виклику в школу.

– Олеже, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Оля не забрала? – запитав Микола.

– Не знаю, з мамкою б жили напевно, – знизав брат плечима.

-А ну поїхали, – сказав Микола і вони кудись поїхали.

Приїхали години через дві, Олег був дуже задумливий.

– Микола, а куди ви їздили? – запитала я.

– В дитячий будинок, – коротко відповів він.

Після цієї розмови Олег хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Оля тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.

Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку, на сімейній раді довго не думали.

– Звичайно, забирай, навіть розмови немає, – сказав Микола.

– Дякую, – розплакалася Оля, – але як ми будемо шість дітей ростити.

– Де четверо, там і шестеро, витягнемо, – серйозно сказав Микола.

Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – mamotoja

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook