Опинилася я з дитиною в березні цього року у Відні, а до цього жили на Харківщині. Притулку на заході України тоді знайти не вдалося, хоча я не планувала покидати батьківщину.
Але ціни на житло, відсутність нормальної роботи примусили потинятися й виїхати.
Вже через півтора місяці перебування в Австрії я встигла полюбити Відень. Ми з синочком об’їздили майже всю Європу, я влаштувалася на роботу.
Не шкодую ні про що і шалено щаслива, що все саме так, як є, незважаючи на труднощі. Зате я побачила світ по-іншому, і тепер ніколи не буду колишньою.
А ще я тут зустріла чоловіка, з яким ми вже пів року разом, Максим переїхав в Австрію ще 5 років тому, він фотограф.
Тепер у мене є людина, в якій я впевнена на всі 100, як би банально це не звучало, але це так, і яка робить мене щасливою, як ніхто інший би не зміг. Цей чоловік легко знайшов підхід до мого синочка Данилка – це для мене найголовніше.
Рідні закликають мене повернутися, коли в Україні настане мир, але я не знаю, чесно. Нам тут добре.
На новорічні свята ми збираємося на Італійсько-Іспанські канікули. Всім миру, добра і щастя у тому місці, яке ви для себе свідомо обрали.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
