Орест говорив так переконливо, що я чомусь повірила, поки випадково не дізналася від знайомих, що його дружина чекає другу дитинку. Це і спустило мене з небес. Словом, я залишилася біля “розбитого корита”, але хоч совість чиста! Чи все ж потрібно боротися за своє щастя?
Мені 36 років, зараз я розлучена і зустрічаюся з чоловіком, з яким колись познайомилася в гостях у спільних друзів. Після того бачилися кілька разів суто випадково, і ось після мого розлучення Орест мені подзвонив. Думаю, що дізнався від спільних друзів. Я ще тоді помітила, що сподобалася йому, та я часто згадувала про цю зустріч. Особливо на тлі повного розладу в сім’ї та постійної “бурі” з чоловіком.
І ось одного разу Орест запропонував зустрітися в центрі міста, я довго роздумувала, бо розуміла, що в нього є дружина і дитина, а мені треба було влаштовувати своє особисте життя, і для цього потрібний вільний чоловік. Але не змогла втриматись і вирішила, що піду на зустріч лише один раз і там йому все скажу. Але побачивши його, я забула про все. Так ми почали зустрічатись.
Мені подобалося його кохання та увага, якої я ніколи не бачила від чоловіка. Щоразу я давала собі слово поговорити відверто про його дружину і дитину, і на що він розраховує, та все відкладала цю розмову.
А тут ще мій колишній чоловік почав постійно телефонувати, пропонував зустрітися і все обговорити. Може, вдасться налагодити стосунки і знову жити разом. Сказав, що йому погано без нас, і він багато що переглянув щодо сім’ї.
Але я вже була захоплена Орестом і навіть думати не могла, щоб чоловік повернувся. Чекала, що Орест сам почне розмову про нас, адже не могло так тривати вічно. І ось одного разу не витримала і запитала, які плани на спільне майбутнє. Він сказав, що він мене любить, але обговорюватимемо це питання після того, як він скаже дружині про розлучення. Мене така відповідь не дуже влаштувала, але вирішила почекати, а що ще я могла зробити.
Орест говорив так переконливо, що я чомусь йому повірила, поки випадково не дізналася від знайомих, що його дружина чекає другу дитинку. Я такого не чекала з його боку, припинила спілкування, на дзвінки не відповідаю, хоч він пише смс і пропонує зустрітися та поговорити.
Але про що після цього можна говорити? Навіть якщо він скаже, що піде від сім’ї, навіщо мені такий чоловік, який так робить із дружиною в цікавому положенні?
Мені дуже шкода, що я так довго вірила Оресту!
Тепер я залишилася біля “розбитого корита”, оскільки і колишній чоловік вже знайшов собі нове кохання.
Але нічого, якось переживу. Головне, що ми розбіглися з Орестом і я не розлучила батька з дітьми.
Хіба не так?
Правильно я вчинила, чи все ж треба боротися за своє щастя?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
