Моє життя – суцільна сумна іронія. Дівчина з провінції, що мріє влаштуватися в житті. Про хлопців ніколи не думала навіть, весілля не хотіла.
І тут у її житті з’являється бравий парубок, який доглядає за нею кілька років університету. А потім робить пропозицію. І як тут не погодишся?
Треба сказати, що я справді думала, перш ніж сказати “так”. Мені здавалося, що для сім’ї я не створена. Але Орест переконував мене у протилежному. Він не хотів, щоб я працювала. Бачив у мені ідеальну господиню та майбутню матір.
Через рік після весілля ми дізналися, що станемо батьками. Про роботу можна було забути: я з головою поринула у материнство.
Через рік після народження малюка я почала помічати, що ми з Орестом віддаляємось один від одного. Але тоді я не надавала цьому особливого значення. Та й часу не було, бо незаплановано знову чекали дитинку.
Мама моя тішилася, адже діти-погодки – це диво. Отак вона говорила. А я собі місця знайти не могла.
Мені подобалося бути мамою, але я не була готова до того, щоб знову нею ставати так швидко. Але, прислухавшись до себе і піддавшись на умовляння Ореста, я зрозуміла, що народжуватиму.
Згодом якось змирилася з усім. Зраділа, коли нам повідомили, що ми матимемо дівчинку. Син та донька – про що ще можуть мріяти молоді батьки? Пощастило ще, що із грішми проблем не було. Орест непогано заробляв, квартира була його, тож за оренду платити не доводилося.
Зараз моєму синові 9 років, дочці – 8. І я знову при надії. За ці роки я багато чого навчилася. Можу впевнено сказати, що стала досвідченою мамою. На роботу я так і не вийшла. Чоловік наполягав, щоб я була вдома з дітьми.
Третю дитину ми не планували, але Бог знає краще, мабуть. Щоправда, щось він погано доглядав мого чоловіка. Нещодавно я дізналася, що Орест мені зраджує. Наші стосунки усі ці роки впевнено йшли на дно, але останні місяці це було зовсім важко.
Орест часто не ночував удома, постійно мене обманював. Я намагалася з’ясовувати стосунки, просто хотіла почути правду. Але чоловік завжди знаходив відмовки. А рано чи пізно з дому почали пропадати його речі.
Все закінчилося тим, що він прийшов і сказав, що йде. Він полюбив іншу жінку і більше не може жити з нами. Не хочу вдаватися до подробиць. Нині це не має жодного сенсу.
Орест пішов, але сказав, що залишає нам із дітьми квартиру. Ось тобі й подаруночок на розлучення! Щоправда, проблема в тому, що вона записана на ім’я тестя. Тож нас легко можуть виставити звідси будь-якої миті.
А ще я не працюю і поки що гадки не маю, на які гроші нам усім жити. Добре ще я, а діти як? Іноді я думаю, що недаремно в молодості не хотіла виходити заміж. Але ж Орест так наполягав. Я вірила, що зустріла справжнє кохання, заради якого можна чимось жертвувати. Але як я помилялася!
І що ми маємо в результаті? Двоє маленьких дітей, третій на підході, вдома постійно не має електрики, у мене ні роботи, ні грошей. І чому чоловік вирішив покинути мене саме зараз? Як жити далі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам