Орест прийшов з роботи “втомлений”, і з порога почав обурюватися, що я його не зустрічаю, а коли зайшов на кухню, так взагалі “закипів”. – Ну хоча б макарони з сарделькою ти могла мені приготувати! Ти розумієш, що ти перетворюєшся на квочку? Левчик спить, а ти на нього стоїш і дивишся? – І тут я не стрималася
Ми з чоловіком перед днем святого Миколая серйозно посперечалися. Звісно, я не звинувачую Ореста лише у цій ситуації, я також винна, але ж не потрібно все звалювати на мене. Я ж не віл, щоб все встигати зробити по дому і не тільки.
У нас чотири місяці тому народився синочок. І ось на даний час в Лева почали прорізатись зубки. Мамочки мене зрозуміють. Дитина постійно плаче, хоче на руки. В мене просто сил на щось інше не хватає. Але Орест приходить з роботи “втомлений”, і тому вважає, що я будь-що, повинна його нагодувати чимось свіженьким, смачненьким, і обов’язково, щойно приготовленою їжею, як було колись, ще до народження нашого сина.
Але ж як він собі це уявляє, з маленькою дитиною на руках?
Орест вперто не хоче входити в моє становище. Він каже, що я зобов’язана піклуватися про нього, незалежно від обставин. Мовляв, хоч макарони з сардельками могла б зварити. Ще й обурився, що я його зустрічати не вийшла до дверей. Це нормально, скажіть мені? Я дихати боялася, коли Левчик нарешті задрімав.
Ми з Орестом рано стали на рушничок щастя. На даний час нам лише по 24 роки, ми однолітки, навіть за одною партою в школі сиділи. Незважаючи на юний вік, ми намагаємося належним чином справлятися зі своїми обов’язками. Принаймні Орест працює та забезпечує сім’ю. А я займаються домашнім господарством та дитиною.
Оскільки зараз у малюка важкий період, я не завжди встигаю приготувати їжу та прибрати до приходу чоловіка. Допомоги чекати нема від кого, адже всі бабусі та дідусі працюють.
Свекруха взагалі була проти нашого шлюбу. Вона Левчиком не цікавиться, їй достатньо онуків від старшої дочки. Валентина Андріївна думала, що Орест до останнього з нею житиме і забезпечуватиме її, а тут я з’явилася на горизонті, ось вона мене й занесла до “чорного списку”. Ми їй про цікавий стан довго не розповідали, адже знали, якою буде реакція.
Після появи на світ сина я намагалася налагодити стосунки зі свекрухою. Я і в гості запрошувала Валентину Андріївну і прогулятися разом пропонувала по торговому центрі і парку, але мама Ореста тримала дистанцію. Не вдалося мені зблизитися зі свекрухою і все…
Орест при першій же можливості мені наголошує, що я зациклена на дитині, тож у мене ні на що не вистачає часу.
– Від Левчика ти ні на крок, навіть коли він спить у своєму ліжечку. Як квочка себе поводиш. Залишила б хоч раз його на мою маму, щоб мені допомогти подарунки на Миколая всім племінникам купити. Але ж ти не хочеш! – обурюється Орест.
Але ж наш Левчик ще зовсім крихітний, я боюся залишати його зі свекрухою. Проте Орест стоїть на своєму та твердить, що дружина зобов’язана довіряти свекрусі. І якщо я не погоджуюся залишити онука із бабусею на кілька годин, “буря” в домі гарантована.
Валентина Андріївна не проти залишитися з Левчиком. Вона впевнена, що впорається, адже виростила дітей дочки. Досвіду у неї достатньо. До того ж, за кілька годин нічого поганого не станеться. Молоко можна зцідити або сумішшю разок нагодувати, нічого поганого в цьому немає, але моя підсвідомість не хоче розглядати такого варіанту і все.
Брати малюка із собою – не варіант. Моя мама приїхати не може на перший же поклик, оскільки живе в іншому районі, а ось свекрусі я не довіряю, і хоч ти що роби.
Орест каже, що мені варто відволіктися хоч трохи від материнства, якщо я хочу зберегти сім’ю.
Але що я роблю не так?
Мамочки, поділіться своїм досвідом?
Ви довірили б немовлятко своїй свекрусі?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
