Орися вже більше місяця, як позичила в мене тисячку, але я її завжди шкодую і мовчу. Та недавно я дізналася, що не в одної мене вона боргує. І в магазині вона в “чорному зошиті” і сусідці давно гроші не віддає, і на базарі якусь кофтинку “в кредит” взяла. Я не стрималася і пішла до подруги ніби то й на чай, а насправді, щоб розуму добавити. Орися відразу чайник включила, а потім до шафи побігла, і витягла новеньку шубу.
Скільки раз я собі говорила, що нашій дружбі з Орисею кінець. Та через свій характер не можу цього зробити.
Моя подруга Орися живе на даний час сама, виховує вона сина.
Та той здебільшого живе у бабусі з дідусем, аніж з Орисею. Моя подруга ще та фіфочка, у кишені, хоч мало, і не завжди свої, але шелестить, тому собі вона ні в чому не відмовляє.
Ну звикла людина брати від життя по максимуму, то її важко переконати в іншому.
У мене в самої велика сім’я. Живу я з чоловіком і його мамою. А ще з нами разом проживає дочка з зятем і двома внуками.
Щоб якось допомогти дітям, ми з чоловіком і працюємо і тримаємо чимале господарство. Як-не-як а домашнє, своє, завжди виручає.
Ще моя бабця колись мені говорила, щоб щось мати, потрібно працювати. Саме нічого просто так на тебе не впаде, а якщо і трапиться такий випадок, то це одноразово і до цього слід відноситися, як до подарунка на день народження.
Ми з сім’єю живемо гарно, в нас великий будинок, гарне доглянуте подвір’я.
В холодильнику в нас ніколи не закінчується їжа, адже ми завжди дбаємо про це. Як і про свій комфорт і затишок. А ще про майбутнє, адже стабільність для мене на першому місці.
Та в моєї подруги геть інше бачення життя. В свої п’ятдесят три, вона не досягла нічого. Працює вона двірником в сільській школі, зарплатня маленька, на всі її забаганки далеко не вистарчає.
Тому часто Орися прибігає до мене з проханням позичити трохи грошей. А я, як завжди, не вмію відмовити. А потім я чекаю на ті гроші мало не пів року.
Та цими вихідними я якось зійшлася в розмові з Орисиною сусідкою, і виявляється, вона в неї зайняла тисячу гривень і вже місяці не віддає.
А ще вона мені розповіла, що Орися винна і в продуктовій крамничці і на базарі за одяг.
Та цими вихідними я вирішила навідатись до подруги, і якщо чесно, мала на меті вставити їй трохи клепки.
Спекла я пиріг яблучний до чаю, щоб не з пустими руками в гості йти, та краще б я не йшла. Бо цілий вечір потім мене голова нила від побаченого. Як так можна жити?
Орися зраділа, звісно, що я до неї завітала, поставила відразу воду на чай і швидко побігла до шафи вихвалятись, яку шикарну шубку вона собі на зиму прикупила.
Я просто в подиві від неї. Так, шубка гарна, та вона їй зовсім без потреби.
Коли в людини купа боргів, які потрібно рано чи пізно віддавати, то про що тільки Орися думає.
Та я не вмію якось образити людину, звісно, що сказала, що гарна і я, можливо, теж би від такої не відмовилась, а потім Орися попросила в мене тисячу, ще допозичити бо має за шубку доплатити.
Тут я вже не витримала, і сказала що від мене грошей подруга більше не отримає.
Адже ще не віддала попередній борг.
Та Орися так вміє примовляти, так заговорити зуби, що я в подиві сама від себе, що знову їй ту тисячу пообіцяла.
Ось тепер сиджу і думаю, що я за людина?
Я навіть не вмію за себе постояти. Хоч і голова на плечах є, і в сім’ї в мене все добре і заробляю я непогано та постійно відчуваю, що подруга мене використовує.
Ну чому не можу їй відмовити? Завжди задаю собі це питання, і не можу для себе знайти відповідь на нього.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“