Ось і промайнули мої 30 років заробітків в Італії. Всі троє дітей з квартирами і машинами. Ростуть онуки, яких я теж балувала грошовою допомогою.
Приїхала я у Львів, щоб забрати чоловіка в свій будиночок на півдні Італії, який мені заповіла 102-річна сеньйора, яку я доглянула.
— Петре, діти вже дорослі і самостійні, внуки майже такі самі. Ми їм більше не потрібні по суті. У нас настав час пожити разом і для себе.
Але Петро відмовився їхати зі мною. Сказав, що у нього діти, онуки, дача і рибалка. Тепер я живу в Італії сама, хоч ніхто мене і не зрозумів з близьких. Та я завжди чекаю їх у гості, але жити хочу тут.
Коли я вперше залишалася одна в цьому будиночку, здавалося, що світ зупинився. Без звичних телефонних дзвінків, коли діти то гроші просили, то жалілися на життя, без нескінченних турбот про чужих людей, я раптом зрозуміла, що не знаю, що робити з собою.
Зранку пішла на ринок, купила свіжого хліба, помідорів і сиру. Продавчиня запитала, чи я туристка, і я мимоволі засміялася. Хто б міг подумати, що я стану італійкою більше, ніж українкою?
Ввечері довго сиділа на терасі, дивилася на захід сонця, а в голові крутилося Петрове:
— Ну як я кину все? Тут моє життя!
А моє що? Діти виросли, кожен живе своїм. Я віддала їм усе, що могла, навіть більше. Мій старший син ще якось запитав:
— Мамо, а чого ти хочеш для себе?
Я тоді засміялася і сказала, що мені нічого не треба. А тепер задумалась.
Я хочу жити в теплі, хочу прокидатися від шуму моря, хочу гуляти тихими вуличками, пити каву у своїй маленькій кухні, хочу зустрічати гостей, коли вони дійсно скучили за мною, а не коли їм щось потрібно.
Та Петро не приїде. Я знаю. У Львові йому добре. Можливо, він навіть радий, що я залишилася тут. Чоловіки ж часто звикають до зручностей самотнього життя.
А мені що тепер? Жити так, як хочеться? Чи повертатися в Україну, бо так «правильно»?
Я не знаю, чи правильно зробила, що залишилася тут. Чи є в мене ще право думати про себе? Чи не запізно починати життя для себе?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
