fbpx

– Ось ні до чого було знатико комусь, – каже Віктор дружині, – стільки років жили спокійно, а тепер що? – Чоловік все життя був прихильником теорії, що щастя любить тишу. Тому доходи свої напоказ не виставляв

– Ось ні до чого було знати комусь, – каже Віктор дружині, – стільки років жили спокійно, а тепер що?

Настя мовчить, відповісти нічого, чоловік правий, як не крути. Вони завжди жили в достатку, набагато краще, ніж більшість їхніх знайомих і родичів. За спиною у Віктора і Насті 25 років шлюбу, не так давно подружжя видали заміж єдину дочку.

І тут пощастило: Вероніка вийшла заміж за багатого хлопця, у нього дуже хороша сім’я, і ​​з ними знайшли контакт. Тепер часто зустрічаються, відпочивають разом, мріють про швидкі загальних онуків.

– У Віті бабуся була тільки, – згадує Настя, – вона його і виховала. Як виявилося, цілком гідно. Я, як заміж вийшла, перший рік разом з бабусею ми і жили, а потім вона пішла, а нам дісталося житло. І за чоловіком я все життя, як за кам’яною стіною.

Подружжя працювало багато і успішно. Налагоджували життя, тільки Вітя все життя був прихильником теорії, що щастя любить тишу. Тому доходи свої напоказ не виставляв.

Вероніка ходила в звичайну школу, сама вступила до інституту, та й в одязі нічим від однолітків не відрізнялася: не хотіли балувати батьки єдину дитину.

– Коли Вероніці було 10 років, -розповідає Настя, – ми з чоловіком вирішили квартиру для неї купити. В кредит на 10 років, житло здавали і так розплатилися. Думали, що буде у дочки своє, коли пора прийде сім’ю створювати. Тільки нікому-нікому ми про це не розповідали. Ні подругам-друзям, ні колегам, ні рідним.

У самої Насті, на відміну від Віктора, рідні багато: дві рідні сестри. двоюрідний брат з сестрою. Жили всі за нинішніми мірками цілком стерпно, але зайвого не мали.

– Не те щоб допомоги у нас з Вітею просили, – каже Настя, – немає. Ніхто зичити не пробував, але я знала, що наше життя обговорюють. Ми на півдня влітку їздили цілком бюджетно, на Чорне море, але при поверненні молодша сестра зітхала гірко, а старша стискала в нитку губи. Ну і навіщо дражнити людей своїм успіхом?

5 років тому, коли Вероніка вже вчилася в інституті, на сімейній раді було вирішено зробити в її майбутній квартирі хороший ремонт, та й закрити її. З дорогим ремонтом здавати шкода, квартиранти (був і у Віктора з Настею такий досвід) можуть будь-яке житло довести до стану барлогу. Чи не своє ж.

– Вероніка тоді якраз зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася, – пояснює Настя, – ну ми з батьком подивилися: відносини у них такі. Прямо зворушливі. Він дивиться на нашу дочку, а у мене серце стискається: така любов у погляді. Але ми тоді нічого не знали про плани майбутніх сватів.

А батьки зятя теж склавши руки не сиділи: побудували собі будинок, а молодим запланували залишити своє міське житло.

– Ну і вирішили, що жити сім’я буде на території молодого чоловіка, – ділиться Настя, – з нашою квартирою довго думали, схилилися до думки, що її знову здамо. Ось тут все і відкрилося.

За оголошенням прийшов ні хто інший, як син двоюрідного брата Насті. Вони безпосередньо з юнаків ніколи не зідзвонювалися, тому телефонні номери не насторожили. Але не впізнати тітку, нехай і двоюрідну, хлопець не міг. У підсумку в ціні не зійшлися. Так як хлопець розраховував на знижку.

– Що ж ти не сказала, – зателефонувала на наступний день старша сестра Насті, – у мене дочка з чоловіком знімають, а у тітки рідний житло пустує! Як не пустиш? Гроші потрібні? Та куди тобі їх стільки?

– Настя, – сказала мама, – всіх грошей не заробити, сестра рідна. Ну і пусти її дочку з чоловіком, комуналку сплачуватимуть. На худий кінець, трохи зверху дадуть.

– А я не хочу за комуналку і трохи зверху, – говорить Настя, – в таких ситуаціях зі своїми краще справ не мати, та й нам не зайве буде. Пенсія не за горами, як ще воно все складеться і у Вероніки. Та й маємо ми право самі пожити для себе, в поїздки їздити, в кінці кінців.

Віктор за дружину переживає, все ж це у нього нікого немає, а у Насті-то – повний комплект. Але і він вважає, що вони не зобов’язані допомагати тим, кому не везе.

– Добре б мова йшла про важкі ситуації, -вважає чоловік Насті, – зі здоров’ям щось. Тут гріх не підтримати. А так… Руки є, ноги є, все в стані нажити. І потім сто причин знайдеться, щоб обуритися і сидіти на попі рівно.

Настю атакують всі. Нещодавно і Вероніка просила за двоюрідну сестру: раз їй не знадобилося, нехай сестра користується, адже тимчасово. Але подружжя на поводу йти не хочуть. Сказали тверде «ні» на пропозицію.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page