fbpx

– Ось що хочете мені говорите, а я все одно вважаю, що Танька наша кинула дітей! – емоційно розповідає пенсіонерка про свою невістку. – Так! Речі треба називати своїми іменами! Діти маленькі, молодшому трохи більше року. Їм ще мама потрібна! А наша мама, бач, працює. Самореалізується! При тому, що фінансове питання не варто, чоловік заробляє, грошей вистачає… Навіщо дітей народила – незрозуміло, працювала б собі спокійно, і ніхто б не заважав. Все одно тижнями їх не бачить! Діти виховуються няньками, то я, то свати на підхваті… Не мати, а зозуля!

– …Ось що хочете мені говорите, а я все одно вважаю, що Танька наша кинула дітей! – емоційно розповідає знайома пенсіонерка про свою невістку Тетяну. – Так! Речі треба називати своїми іменами! Діти маленькі, молодшому трохи більше року. Їм ще мама потрібна! А наша мама, бач, працює. Самореалізується! При тому, що фінансове питання не варто, чоловік заробляє, грошей вистачає…

Тетяна вийшла з декрету чотири місяці тому,  абсолютно збожеволівши, як вона сама зізнається, від чотирьох стін і нестачі спілкування. Двоє маленьких дітей з невеликою різницею – це дійсно непросто.

За вдачею Тетяна абсолютно не домогосподарка, до того ж вважає, що жінці потрібна певна фінансова незалежність – хіба мало що.

Роботу свою Тетяна любить і життя без неї не мислить. На роботі горить. Тільки ось робочий день у неї ненормований.

Приходить додому то в 10, то в 11 вечора – діти вже сплять, а йде рано вранці. По-іншому не виходить, у них в конторі все трудяться в такому режимі.

Не завод все-таки, де по гудку в 17.00 всі йдуть додому.

– Навіщо дітей народила – незрозуміло, працювала б собі спокійно, і ніхто б не заважав… – бурчить свекруха. – Все одно тижнями їх не бачить! Діти виховуються няньками, то я, то свати на підхваті… Не мати, а зозуля!

– Ольга Миколаївна, ну так теж не можна! – кажуть пенсіонерці оточуючі. – Підтримали б невістку, молодець вона у вас! Працює, гроші заробляє, няню дітям оплачує… Зрештою, і гроші не зайві, і самостійність жінці потрібна, самі розумієте… Раніше все працювали, ніхто до школи з дітьми не сидів. І нічого, все зросли. Та ви й самі сина в рік в ясла віддали і на роботу пішли, згадайте!

– Я пішла – заради шматка хліба! – запально відповідає Ольга Миколаївна. – Але до 11 вечора я на роботі ніколи не сиділа – у мене була дитина, це святе! Йшла строго в шість. І спробував би мені хтось щось сказати! Після роботи бігом в садок, потім в магазин, потім додому – вечерю готувати…

– Ну зараз інші часи… Люди працюють по-іншому, не так, як колись… Як ось бути вашої Тетяні, якщо о сьомій вечора йти додому у них не прийнято? Якщо сама робота починається ввечері? Звільнять! Бажаючих на хорошу зарплату зараз багато, без проблем і дітей…

– Ну звільнять, і що – не кінець світу! Значить, працювати треба в іншому місці! – відповідає пенсіонерка. – Влаштуватися на півставки, а якщо це неможливо – знайти роботу на півдня. Пошту розносити, підлоги мити… У матері в пріоритеті повинні бути діти! Хіба мало що «улюблена робота»! Виростиш дітей, стануть вони самостійними – ось тоді йди куди хочеш! Хоч ночами на роботі сиди. А з малюками потрібно сидіти вдома, а якщо вже працювати – то за графіком, а не як наша зозуля…

Жінка, яка самореалізується на роботі при наявності маленьких дітей вдома дійсно зозуля, або навпаки, молодець?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page