Сьогодні на роботі зайшла розмова про життя у декреті. Хтось із колег це пережив, хтось лише готується.
Є серед нас і жінка, чия невістка зараз якраз сидить із півторарічним малюком.
Приводом стало скиглення одного молодого співробітника, Влада, з приводу того, що зарплата маленька, не вистачає на памперси, суміш та інше.
Влад не зробив термінової роботи, яку від нього зажадали та й так розсудити: то відпроситься «за сімейними обставинами», то за свій рахунок дні візьме.
– Та за таку зарплату, – сказав Влад на своє виправдання, – я взагалі можу на роботу тільки приходити. Що це таке? У мене дружина в декреті, іноді на памперси грошей немає, суміш закінчується вже, а до зарплати ще далеко.
Ми злегка глянули і далі продовжили міркувати вже без винуватця «урочистості».
– Може він у дні, коли відпрошується, підробляє десь, – припустила Настя. – Дружина не працює, зарплата маленька, а сім’ю утримувати треба.
– Та знаю я цього ледаря, – втрутилася Лідія Сергіївна, – він з моїм сином в одному класі навчався. І мешкає недалеко. Не вистачає грошей? Знайди іншу роботу, автомобіль є. Зрозуміло, що він у нас мало отримує, але й робота — не бий лежачого. У мене зараз невістка в декреті, то син підробляє, де тільки може.
І тут мені згадалися скарги, які мені довелося почути в електричці. 3 години я їхала навпроти двох жінок і одна з них всю дорогу постійно скаржилася інший на життя.
– Ось що ще треба Аллі? — дама говорила це мало не зі сльозою в голосі. — Не гуляє, не кривдить, по дому допомагає. Ну так, житло знімне, так Алла ж сама жити не захотіла зі мною, а у неї батьки. Потягла сина на квартиру, а тепер ще й винним зробила. Ти, каже, не мужик, раз на сім’ю заробити не можеш. Донька памперсів не має, грошей не вистачає. А що мій Андрійко може зробити? Він не винен, що стільки платять. Так ні, брикнула, батькам дзвонила і речі зібрала.
– Пішла? – ахнула її співрозмовниця.
– Так, – підтвердила мама Андрійка, – сказала, що повернеться, коли син перейметься відповідальністю за сім’ю та дитину. Але я вважаю, що вона теж не має рації. Внучці півтора року, якщо вже бачить, що так важко, могла б і сама поворухнутися, знайти щось, щоб або з дому підробляти, або вже вечорами… Андрій же не відмовляється з донькою посидіти в цей час.
– Ну, а син не може підробляти? — допитувалася друга жінка. — Хай би він вечорами знайшов би щось.
– А з чого це? — обурилася мама Андрійка. — Його внесок у бюджет є. Це Аллі у півтора роки виплати припинили. Раніше вона отримувала нормальні гроші і їм вистачало. А тепер це в неї прибутку немає. А син і так утомлюється на роботі, чи легко 9 годин.
– А дитину планували? – поцікавилася співрозмовниця, – Чи несподівано вийшло?
– Планували, Алла працювала на добрій роботі. Та й син тоді в іншому місці працював. Нормально обоє отримували, через три роки вона лише чекала дитинку. У них навіть відкладати виходило. А потім усі накопичення на життя пішли.
– А його з колишньої роботи попросили чи що? Навіщо йшов із гарної зарплати? – Не здавалася співрозмовниця.
– Так з народженням доньки і пішов, – мама Андрійка дістала смартфон і почала показувати приятельці фото свого сина, – ти подивися, тут він через 3 місяці після народження онуки. Блідий, худий. Вона в нас неспокійна дівчинка, ні вдень, ні вночі не було спокою.
І Алла постійно після роботи просила сина, щоб він їй дав можливість хоч би зайнятися домашніми справами. Він і давав. Хіба так можна? Вона вдома весь день, ні-ні, та лягла з дитиною разом, а син на двох вахтах? Ні, вночі він не вставав до дитини, але все одно чув, спав погано. Я й говорю, мовляв, поміняй графік, інакше ти здоров’я підірвеш зовсім.
– Ну дорослий мужик, Надя, – докірливо похитала головою приятелька, – всім у декреті важко, і чоловікові, і дружині. Міг би й потерпіти. У мене зять і ночами вставав до сина, бо донька вже була ніяка і працював, і таксував вечорами.
– Та що ти мені на зятя киваєш, – роздратовано обірвала співрозмовницю мама Андрійка, – ти на пенсії, вдавалася мабуть до доньки щодня, допомагала. Твоєму зятю не доводилося вечорами з дитиною сидіти. Я на пенсії? Так. Допомагала б, якби зі мною жили, а якщо не захотіла Алла — то з мене який і попит? Вона з примхами, вона без заробітку та доходу, вона відпочинку просила та навантажувала чоловіка. А тепер ще це? Винен сина виставила: на сім’ю заробити не може.
Жінки замовкли. Мабуть, друга зрозуміла, що першу не переперечити: Андрійко – бідний коло дружини, яка сіла на шию під час декрету і звісила ніжки.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.