– …Ось скажи, Олю, ти теж вважаєш, що я роздувати з мухи слона, так? Нічого особливого не відбувається? Це цілком нормально, що чоловік хоче кинути нас з дитиною в новорічну ніч?
– Ну вже ти скажеш теж – «кинути»! Тіпун тобі на язик! Він же сказав, що Новий рік зустріне з тобою, а після дванадцяти поїде до друзів. По-моєму, нормальний розклад! Ну хочеться людині свята, це ж зрозуміло. А тягнути в нетверезу компанію дитину, якій ще місяця немає, ну це так собі ідея, ти ж сама розумієш… Нехай їде! Він у тебе працює від світанку до заходу сонця весь рік. Дай йому можливість відпочити…
…Йшов сніг, проте доріжки в міському парку були акуратно розчищені працьовитими двірниками. Незважаючи на будній день і ранню годину, в парку було досить-таки людно: по алеях туди і сюди поодинці і парами бадьорим кроком снували любителі скандинавської ходьби, повільно прогулювалися компанії з вихованцями, неподалік маячили лижники.
По головній алеї не поспішаючи йшли дві молоді мами з колясками, надійно укутаними від снігу спеціальними накидками. Немовлята в колясках міцно спали і подруги безперешкодно насолоджувалися спілкуванням.
– Ну про те, щоб з таким малюком шарахатися вночі з якихось компаніям – і мови немає, звичайно, – зітхнула дівчина в красивому пуховику кавового кольору. – Але взагалі-то Новий рік – сімейне свято. У нас дитина тільки що народився, якого Дімка, чоловік, дуже хотів. Він дитини-то толком і не бачив ще, весь час на роботі!
– Так йому, взагалі-то, відпустка належить, у зв’язку з народженням дитини…
– Так там у них аврал черговий трапився під кінець року… Вирішили відпустку не брати, новорічні канікули ж на носі. Ось тобі і канікули! Будемо з малюком кувати в свято одні! Татові нашому з нами нудно, його прямо тягне з дому до якихось друзів!
– Ну ти ж розумієш, що сім’я і дитина – це будні, – зітхнула співрозмовниця. – А хочеться свята… Це у всіх так! Не тому, що твій Дімка поганий…
– Олю, а мені що, свята не хочеться? Спочатку важкі всі дев’ять місяців на збереженні, того не можна, цього не можна, потім жахливі… Зараз дитина,яка постійно плаче. Спить лише на руках або ось, на вулиці! Мені свекруха вчора каже – ну що ти так розбудовуєшся, нічого страшного не відбувається!
…Навіщо вам вдома сидіти разом, удвох з однією дитиною? Нехай, мовляв, Дімка погуляє, зустріне Новий рік. А ти, каже, відпочинеш без чоловіка! Кіно гарне собі включи, виспись… Я мало не впала! Мабуть, давно в неї дитину маленької не було, ага – виспись! Я за ніч встаю п’ять-шість разів, це якийсь кошмар…
– Та годі! Скоро налагодиться режим, буде легше. Увійдеш в колію, розслабишся. А щодо чоловіка… Ну, не відпускай його тоді, раз не хочеш!
– Олю, а як ти собі це уявляєш, що не відпускати? – зітхнула дівчина в кавовому пуховику. – Ланцюгами його до себе прикувати? Він вчора сказав, що піде, а я що, маю сказати – ні, я тебе не відпускаю? Смішно! Він доросла людина, сам вирішує, що йому важливіше…
– Так ти йому сказала, що ти, взагалі-то, не в захваті від його планів?
– А то він сам не зрозумів, ага… У мене тае лице було в цей момент, що здогадатися не складно було, знаєш! Мовчу, не розмовляю вже день. Все він зрозумів чудово. Але плани свої змінювати навіть не думає…
Як вважаєте, не відпустити чоловіка до друзів в такій ситуації – правильне рішення?
А може і правда, нічого такого особливого не відбувається, а дівчина робить з мухи слона? Погуляє чоловік до ранку так повернеться, попереду ще тиждень канікул.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!