fbpx

– Ось скажи, що тебе смикнуло гортати мій паспорт? – злиться на дружину чоловік тридцятирічної Марії. – Що ти хотіла там знайти? Ми з тобою півтора десятка років прожили в ідеальному шлюбі. Куди ти полізла? Навіщо???

– Ось скажи, який чорт тебе смикнув гортати мій паспорт? – злиться на дружину чоловік тридцятирічної Марії. – Що ти хотіла там знайти? Ми з тобою півтора десятка років прожили в ідеальному шлюбі. Куди ти полізла? Навіщо???

У Марії з чоловіком троє маленьких дітей, старшому десять. Буквально півроку тому, наводячи порядок в ящику з паперами, вона взяла в руки паспорт чоловіка і… машинально перегорнула сторінки. Нічого такого знайти вона, звичайно, не хотіла, але в цьому паспорті її очікував сюрприз, та який. На сторінці «Діти» замість трьох пунктів, як у неї, Марія нарахувала чотири.

При звіряння виявилася зайва дівчинка семи років, на півроку старший за неї середньої дочки.

Виявляється, буває і так, і не тільки в поганих серіалах.

Припертий до стіни чоловік неохоче зізнався – так, мовляв, є дочка. Та що вже там, якщо називати речі своїми іменами – не тільки дочка, але і друга сім’я. І ту жінку він теж любить. Але йти не збирається. Ні звідси і ні звідти. Пропонує жити як ні в чому не бувало.

– От не сунула б свій ніс куди не слід – жила б до діамантового весілля щасливо і впевнено. Так що припиняй ревіти, сама винна. А наступного разу не лазь по кишенях…

…Зараз вже, звичайно, пристрасті вляглися, пережила, пережувала. Живуть, а що зробиш – він працює, добре заробляє, у неї тільки закінчений дванадцять років тому інститут за плечима і троє маленьких дітей.

Ні роботи, ні зарплати. Квартира, школа, статус. Та й йти їй нікуди, ніхто її ніде не чекає. Вдає, що нічого не сталося, все залишилося як і раніше – сімейні вечері, плани, поїздки в магазин за покупками…

– Все пережила, тільки одне в голові укласти не можу – стільки років мовчати про своє позашлюбну дитину… Я-то, дурна, думала, що у нас сім’я, а у нас – партнерство… Третю дитину народила і він же не був проти…

– Ну невже ти хотіла б, щоб він тобі тоді відразу сказав – що ось мовляв, так і так, у мене дитина?

– Так! По краній мірі, це було б чесно! А так, як він вступив – це взагалі за гранню…

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page