fbpx

Ось тут мені нарешті й стало цікаво, куди мій чоловік витрачає свої гроші, бо якось це вже ні в які ворота. Я пишаюся тим, що маю гарну зарплату, завдяки якій нам вдавалося жити в комфорті. Але хіба це нормальні сімейні стосунки? Маячня якась. Він постійно відмовлявся, мовляв, допомагає батькам, багато не заробляє. Мої батьки вирішили перебратися із села до міста

Ось тут мені нарешті й стало цікаво, куди мій чоловік витрачає свої гроші, бо якось це вже ні в які ворота.

Після весілля ми з Вовою почали жити у моїй квартирі. Тоді я вже досить добре заробляла, тож комуналку оплачувала сама. По-старому, так би мовити. А ось загальний сімейний бюджет мені хотілося ділити з човіком, як і належить, зрештою.

Щоправда, він постійно відмовлявся, мовляв, допомагає батькам, багато не заробляє і не хоче зайвий раз гребувати зарплату. Ну, я якось пропускала це повз вуха і всім займалася сама. Мені подобалося складати всякі списки покупок, продумувати наш раціон та й у цілому займатися сімейними справами.

Але рано чи пізно я усвідомила, що буквально всі грошові питання сім’ї вирішуються тільки мною. Вова живе ніби окремо від мене і взагалі ніколи не пропонує щось сплатити або хоча б поділити зі мною загальну суму будь-якої покупки. При цьому він не відмовляє собі у новому одязі чи інших речах, спортзалі.

Проблема стала гостро, коли мої батьки вирішили перебратися із села до міста. Їм треба було десь жити, а тулитися в однокімнатній квартирі вчотирьох я точно не хотіла. Тому я вирішила, що було б непогано подумати про квартиру у кредит. Моя зарплата дозволяла, залишилося лише поговорити із чоловіком.

Я запропонувала Вові такий варіант: квартиру я потихеньку виплачуватиму зі своєї зарплати, а на його зарплату ми житимемо. Тобто на ньому будуть комуналка та продукти. Більше того, я навіть приблизно порахувала, скільки грошей на місяць на це все буде потрібно.

Але Вові це все не сподобалося. Він знову завів шарманку, що він не має грошей. Як так виходить: щодня працює, а зарплати немає?

«Я все віддаю своїй мамі. Невже ти не розумієш?! – прошипів чоловік на свій захист.

Ні, не розумію! Звичайно, допомагати батькам – це похвально. Але ж мають бути якісь межі!

Ми вже рік живемо разом, а я тільки зараз зрозуміла, яка я наївна. Тягнула на собі буквально все, навіть не помічаючи, що моєму чоловікові начхати на це. Я пишаюся тим, що маю гарну зарплату, завдяки якій нам вдавалося жити в комфорті. Але хіба це нормальні сімейні стосунки? Маячня якась.

Словом, я запропонувала Вові на якийсь час перебратися до свекрухи. Якщо він повністю її забезпечує, нехай поживе на свої власні гроші, а не на мої. А я більше не маю наміру терпіти таке ставлення до себе!

Розлучатися не хочу, люблю, його все таки, але хочу навчити бути чоловіком. Чи зміниться він?

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page