Я одружився досить рано, в 19 років, на третьому курсі інституту. Моя дружина на один рік молодша за мене. Нормальний віковий розклад для сім’ї. На першому році життя з’явився син, через вісім років – дочка.
Відразу після інституту я пішов в армію, там платили непогану зарплату, тому дружина могла не працювати, а займатися дітьми. Покидало мене по країні і по закордонах неабияк. В результаті – пара орденів, уламок в спині і дембель в сорок два роки.
Після звільнення з армії відразу ж пішов працювати за першою спеціальністю в велику металургійну компанію і через п’ять років став заступником генерального директора і співвласником. Тож з грошима проблем не було і немає по сьогоднішній день.
Зараз мені 60 років, дружині 59. Стаж нашого сімейного життя на момент подій становив 41 рік.
За весь цей час у мене не було причин в чомусь дорікнути дружині, жодного разу не виникло думки, що вона мені не вірна.
Діти виросли, син і дочка працюють в поліції. Син уже полковник, начальник відділу, дочка прапорщик. У обох свої сім’ї, є вже в нас і внуки. Жили ми добре, принаймні, я так вважав. За весь час нашого шлюбу я ні разу не підвищив на неї голос, ні в чому не відмовляв. Любив. Та й в “дорослому” плані у нас з нею проблем не було.
Моїй дружині вдалося зберегти і навіть примножити свою красу, причому, не вдаючись до хитрощів косметологів. Ніде правди діти, приємно, коли твоя жінка виглядає так привабливо. Як надалі виявилося, приємно не тільки мені…
Останні 15 років Наталя працювала у фармацевтичній компанії. Вона була начальником відділу маркетингу і дуже часто їздила у відрядження. Відрядження бувало затягувалися на два-три місяці. Вона пояснювала це тим, що їй доводиться регулювати обсяги поставок ліків в аптеки у великих містах країни. Зокрема, їй дуже часто доводилося бувати в Києві. Перебуваючи у відрядженнях, дружина не забувала телефонувати майже щодня і розповідати, що дуже сумує за мною і дітьми.
Якось наша металургійна компанія уклала договір зі столичними колегами, і я, як заступник генерального директора, виїхав на місце для остаточного вирішення питання. Ось тут все і сталося. Підписавши контракт, ми пройшли в кабінет їх генерального директора. Як водиться в таких випадках, там був накритий стіл з випивкою і легкою закускою. На столі генерального стояло кілька фотографій. Я подивився на них і у мене перехопило подих. На одній фотографії господар кабінету стояв в обнімку з ефектною русявою жінкою, в якій я відразу ж впізнав мою дружину Наталю!
Чесно кажучи, у мене запаморочилось в голові. Неймовірним зусиллям волі я зібрався з думками і нарочито байдужим тоном поцікавився, хто на фотографії. Генеральний з гордістю пояснив, що це його кохана жінка, з якою він вже чотири роки. І запропонував продовжити застілля в його заміському особняку, обіцяючи заодно познайомити зі своєю цивільною дружиною. По дорозі він дуже хвалив свою кохану, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Одне, за його словами, було погано: їй часто доводилося їздити до хворої матері з обов’язку бути з нею. Але він сподівався, що все владнається, і вони зможуть бути разом.
Слухав його одкровення, а серце калатало в горлі. Я дуже боявся, що не витримаю і можу придушити його.
Хоча, якоюсь частиною свідомості розумів, що він ніби тут і ні до чого. Ми під’їхали до доглянутого особняку, і господар запросив мене пройти в будинок, заодно поцікавившись, чому я такий червоний. Я пробурчав, що мені недобре. Ми пройшли до їдальні, і він з гордістю представив мене своїй (моїй) жінці.
Побачивши мене, Наталя завмерла, було видно, що їй не вистачає повітря, вона побіліла і стала повільно осідати на підлогу. Її друг ледве встиг підхопити її на руки. Я зрозумів, що якщо я зараз не піду, то можу прибити обох! Я повернувся і, ні слова не кажучи, швидко покинув особняк.
Благо повз проїздило таксі, і я встиг його зупинити. Заїхавши за речами в готель, я помчав в аеропорт.
Доклавши максимум зусиль, мені вдалося дістати квиток на найближчий рейс. У себе я почав приходити тільки в літаку. В голові пульсувало в такт ударам серця одне питання «За що вона так зі мною?».
Я погано пам’ятаю, як добрався додому. Тиняючись з кутка в куток по квартирі я постійно повторював «За що?!». Сидіти або лежати я не міг. До ранку від напруги у мене набрякли ноги. Серце вже не стукало, воно гуркотіло, періодично провалюючись кудись вниз. Раптом я втратив свідомість.
Мене знайшов мій водій, коли не дочекався мене в обумовлений час, щоб відвезти на роботу. Стурбований, він відкрив своїм ключем квартиру, побачив мене без свідомості на підлозі і відразу викликав швидку допомогу. Слава Богу, обійшлося!
У лікарні я провалявся близько трьох тижнів. Весь цей час Наталя намагалася до мене додзвонитися, але я не брав трубку, а потім взагалі вимкнув телефон.
Ввімкнув я його вже вдома і відразу пролунав дзвінок. Наталя несла якусь нісенітницю, щось намагалася пояснити, просила вибачення, в чомусь намагалася навіть мене звинуватити. В кінці розмови стала кричати, що діти і я для неї все, що любить тільки мене і благає її пробачити. Я дослухав її до кінця і мовчки відключив телефон. Я більше не міг цього винести. Чотири роки моя дружина жила подвійним життям, боячись бути спійманою, вона брехала весь цей час мені і своїм дітям. Не дивлячись на велику любов до нафтової промисловості (і до одного з її ділків заодно), вона паралельно жила зі мною. Тримала як запасний аеродром?
Весь цей час діти намагалися з’ясувати, що сталося, але мені було страшно і соромно їм все розповісти, хоча я розумів, що це рано чи пізно доведеться зробити.
Наталя приїхала через місяць. Вона все ще сподівалася якось мене вмовити її пробачити. Послухавши її близько години, я подзвонив синові й дочці. Коли вони приїхали, я запропонував Наталі все їм розповісти самій.
Під час її монологу діти сиділи і мовчки слухали її сумбурну промову. Вона звелася до того, що я не приділяв їй належної уваги, не бачив в ній жінку. Тому вона знайшла любов на стороні і це було сильніше за неї. Але вона нас дуже любить і просить її простити.
Першим заговорив син. «Мама, ти вчинила підлопо відношенню до тата. Це справа тата, але я б не пробачив».
Дочка мовчки встала, по її обличчю котилися сльози. Ані пари з вуст, вона вийшла з кімнати. Наталя все зрозуміла. Вона вся якось відразу знітилася, опустила плечі і, не дивлячись на мене, пішла з квартири. Я підійшов до вікна. Моя, вже колишня, дружина вийшла з під’їзду і сіла в таксі, що її чекало…
Наталя повернулася до коханця. З’явилася знову вона через півроку. Її новий чоловік загинув в автокатастрофі, а його діти швиденько виселили її із особняка. Діватися було ніде і вона повернулася в наше місто. Кілька разів вона намагалася зі мною зустрітися, але я відмовився з нею спілкуватися. Діти теж не відповідали на її дзвінки. Зараз вона живе в квартирі своїх батьків і працює в аптеці. Про її особисте життя мені нічого не відомо…
Юрій.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне – datinginisrael
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
