Ось вам результат, коли жінка не поспішає, а стає самодостатньою, цікавою. У мене немає чоловіка, родини. Я вже втратила надію влаштувати своє особисте життя. Мені 43 роки. До 30 років я активно займалася кар’єрою і вчилася, оскільки вважала, що жінка повинна собі побудувати базу для подальшого життя, отримати освіту. Зараз я на хорошій посаді, добре заробляю.
Коли була молода, років 20-28, мене активно запрошували на побачення, звертали увагу, залицялися, як вільні, так і навіть одружені чоловіки.
Одружених я уникала і вважала, що лізти в чужу сім’ю великий гріх. Та зараз вже думаю, що можна було б і з одруженим…
А ті чоловіки, що були вільні, або не підходили, або не торкалися душі, і після декількох побачень ми обоє розуміли, що нічого не вийде. Так тривало років до 30.
Ні, я не шукала собі принца на коні, писаного красеня і багатого. Я просто чекала чоловіка, з яким мені буде затишно і комфортно, щоб ми були, наче дві половинки одного цілого. Я хотіла знайти саме свою людину!
Так до 30 і не знайшла…
А після 30 років інтерес чоловіків до мене спав. Мене більше не запрошували на побачення, ніхто не приділяв знаки уваги, ніхто не писав в соціальних мережах і на сайтах знайомств. Я просто перестала бути цікавою.
І ось мені 43 роки. І я все ще сподіваюся знайти свою любов. Так! Хтось із вас, можливо, засміється, що в 43 роки можна бути настільки наївною. Але з кожним роком життя показує зворотне.
Подруга, у якої є чоловік, каже, щоб я погоджувалася на того, хто зверне увагу, і не шукала більше нічого і будувала з ним стосунки. Нехай навіть це буде не кохана людина. Бо біологічний годинник цокає, і шукати любов в моєму віці пізно і не раціонально.
Але я просто не зможу обманювати ні його, ні себе! Ось коло і замкнулося.
Що робити, не знаю. Може, залишити все, як є, і плисти за течією? Що буде те й буде. Та й якщо я раптом знайду кого, не впевнена, що зможу сподобатися і утримати цього чоловіка. А все тому, що відвикла від чоловічої уваги і не вмію фліртувати, поводитися з чоловіками так, щоб їм сподобатися… А ще не знаю, чи зможу прийняти чоловіка з його минулим, адже такому віці вже всі чоловіки з “багажем” – колишніми дружинами, дітьми. Одним словом. складно це все… Але не хочеться лишатися самотньою на старість, без дітей.
Хочеться почути пораду, як мені бути, чи є у вашому оточенні знайомі жінки зі схожою ситуацією?
Автор: Вероніка
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
