Ось я помітив, що частіше пишуть все ж жінки. І в їхніх історіях чоловіки завжди виставлені не з кращого боку. У мене зворотна ситуація.
Досить тривалий час я зустрічався з дівчиною. Буквально через день були зустрічі, кафе, ресторани, у вихідні і свята гуляли парками, багато розмовляли. Вже подумав, що не може бути все так добре, десь є підступ.
Я зрозумів, що це рай. Відносини були ідеальні в усьому. Чотири місяці вони проіснували в такому режимі.
І ось дзвоню їй якось, а абонент поза зоною доступу. Весь день Віка не брала трубку. Я дуже за неї переживав.
Наступного дня вона мені передзвонює і каже «Вибач, вчора часу не було, весілля».
Ну, думаю, добре, була на торжестві, відволіклася від мене хоч на день. Продовжили собі проводити час разом, як і раніше.
І тут одного вечора – дзвінок на мобільний. Якраз вийшов з роботи, беру трубку. На тому кінці – чоловік.
– Алло, Олег Олегович?
– Так, я.
– Я чоловік Вікторії, ви останнім часом проводите з нею дуже багато часу. Хотів попередити, щоб ви заздалегідь не сподівалися ні на що серйозне.
Я впав у такий дикий ступор. І розгублено запитую: «У сенсі?»
– Ми з Вікою одружилися минулого місяця, не хочу, щоб ви розраховували на щось серйозне в стосунках з нею.
Ну як вам?..
Я тільки й видавив “Добре, до побачення”.
З дівчиною поговорив, вона підтвердила все. І ще запитала, чи не проти я, щоб вони з чоловіком повінчалися.
Після цих «стосунків» я ще два роки у кожної потенційної дівчини питав, чи не збирається вона найближчим часом з кимось вінчатися?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!