fbpx
життєві історії
Ось знаєте, минуло вже 15 років відтоді, як ми свої весільні гроші, 2 тисячі доларів, позичили свекрам, а вони божилися віддати, але так ми й не можемо дочекатися. Натякаємо, що пора б – ображаються, куди там. Але я придумала вихід

Одружилися ми з чоловіком 15 років тому. Весілля переважно влаштували його батьки, бо я росла з бабусею, що з мене було взяти? Так ось, подарували нам тоді всі родичі і друзі разом дві тисячі доларів. Ми хотіли вкластися у свою квартиру, або ж купити хорошу машину, бо жити нам, по суті, було де: з моєю бабусею у її трикімнатні квартирі.

Батьки чоловіка попросили у нас позичити їм на якийсь час гроші: їм треба було закінчити ремонт в будинку.

Ну, ми й позичили.

Йшли роки. Гроші нам ніхто повертати не збирався. Натякали і говорили прямо багато разів, але відповідь була одна: грошей немає.

Років 7 тому так вийшло, що свекри дуже дешево купили дачу. А оформили на мене. Бо всі вони троє – чоловік мій і його батьки – держслужбовці і не хотіли, щоб на них було оформлено якесь додаткове майно. А дача – це була мрія свекрухи, вона з неї не вилазить всі ці роки. Навели вони там лад, город-садочок і все таке. Влітку свекри там живуть все літо.

Ну а ми дуже рідко на цю дачу навідуємося. Ніколи нам. Та і до роботи на землі ні в чоловіка, ні в мене хисту немає. Хіба шо на шашлички на якісь свята іноді їздимо. А так це королівство свекрухи.

За ці роки ми своїми силами купили собі машину, зробили у бабусиній квартирі ремонт. У нас двоє дітей-підлітків, тому грошей завжди не вистачає, нічого зайвого собі ніколи не дозволяли. Кожного літа – лише один раз на море з дітьми до рідні під Одесу, а так більше ніде не були ніколи. Всі мої подруги, наші друзі літають то в Туреччину, то в Єгипти, а ми навіть в Карпатах не були, все тягнемося, копійки рахуємо.

Чоловік давно змирився, що ті дві тисячі весільні ми від його батьків ніколи вже не побачимо, тим паче, дача ж на мені, типу вони так відкупилися, а мені що від неї, тієї свекрушиної дачі?..

А ось ті наші гроші мені аж снитися почали останнім часом! Ну не можу я їм їх забути, адже це був наш подарунок! Так хочеться поїхати відпочити кудись хоч раз у житті, в якійсь країні, крім нашої, побувати!.. І ці дві тисячі доларів я б не оглядаючись витратила на відпустку з чоловіком і дітьми, на нові враження і емоції, які потім все життя будемо згадувати! Так як їх у свекрів забрати після стількох років?..

Але я придумала вихід.

На Восьме березня нас до себе запросили батьки чоловіка, і там, прямо за столом, нікого не попередивши заздалегідь, навіть чоловіка, я оголосила, що буду продавати дачу. Що мені вона не потрібна, а потрібні гроші. Що продам, за що продам, добре, якщо хоч 2 тисячі доларів хто дасть, адже місце там не дуже зручне, але будиночок і ділянка доглянуті. Що якраз будемо тоді вважати, що свати таким чином і віддали нам позичені гроші. А ми вже їх витратимо, на що захочемо.

Що тут почалося! Як же голосила свекруха! Добре, що вона людина все ж інтелігентна і не дозволила собі при дітях назвати мене всіма тими «ласкавими» слівцями, які були у неї на язиці.

Одним словом. Гроші нам повернули наступного ж дня. На дачу я зробила дарчу на свекруху.

А я пишу зараз з нашого номеру в готелі у Єгипті, дивлюся на Червоне море з тераси. Ми приїхали сюди з чоловіком і дітьми аж на два тижні!

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page