Одружені ми з Владом п’ять років, а знайомі усі 9, ще з університету. Тоді ні в нього, ні в мене не було нічого. Разом ми пережили багато труднощів, але пройшли через усі випробування і зберегли наші почуття одне до одного.
Після закінчення навчання обоє влаштувалися працювати, а після весілля оселилися в його батьків. Заробляли небагато, але на життя вистачало. Потім вирішили, що настав час народити дитину, і вже за кілька місяців дізналис, що будемо батьками. На той момент мені здавалося, що чоловік радіє швидкій появі дитини мало не більше за мене. Свекруха зі свекром теж буквально стрибали від радості та дякували мені за першого онука.
Останні місяці очікування малюка далися мені важко, потім головною моєю роботою стала дитина і підтримка домашнього затишку. Хотілося, звичайно, іноді розвіятися та відпочити від домашніх справ, але чоловік працював до пізнього вечора і майже не допомагав з дитиною, а у вихідні й сам хотів відпочити.
Іноді ще перед поверненням додому Влад їздив грати у волейбол чи більярд із друзями. Для мене ж вирватися «у зовнішній світ» – це досі велика розкіш.
Вдома чоловік мені допомагає лише у свої вихідні. Грошей на няню не дає, каже, що у нас їх немає, і ми не олігархи. Так само і з приватним садочком: до державного нас поки що не беруть, а на платний «немає грошей».
Коли вибираємо одяг, чоловік та його батьки обурюються, коли річ дорога. Кажуть, що я марную гроші, адже дитина росте, а речі валяються потім. Пробувала продати майже новий комбінезон зі штанцями та теплі черевики, не вийшло чи не зуміла.
Я довго не могла зрозуміти, куди Влад діває свою зарплату, а вона у нього вища за 20 тисяч гривень, що так на всьому заощаджує.
Виявляється, він хоче купити квартиру. Я спочатку зраділа, бо втомилася жити у квартирі з його батьками, де я навіть ремонт на власний смак зробити не можу. Але чоловік зізнався, що бере її за свої гроші, і тому запише житлоплощу на свою матір, щоб у разі розлучення «його» майно залишилося з ним.
Я просто в осаді, дуже ображає таке ставлення. Виходить, я щодня працюю нянькою, кухарем, прибиральницею, вихователем, і він цього не цінує? Адже я закинула свою кар’єру через нашу спільну дитину, а не тому, що мені ліньки ходити на роботу, і вдома я втомлююся сильніше, ніж чоловік у своєму офісі!
Свекруха теж стоїть на боці свого сина і каже, що вони згодні оформити частину квартири на мене, тільки якщо я вкладу в неї гроші. Де я їх візьму? Я підробляю вдома перукарем, але прийняти клієнта можу дуже рідко, тому й грошей отримую небагато. Моя мама каже, якщо чоловік думає про розлучення, то воно неминуче!
Чи є взагалі сенс продовжувати жити з ним, якщо він так робить? Від такої несправедливості хочеться розлучитися або виставити рахунок за свою роботу вдома.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
