Я залишила свого хлопця, щоб він зрозумів, що любить мене. Натомість я зустріла його рука об руку з незнайомою дівчиною.
Я була впевнена, що таким чином “виховаю” Романа. Оскільки ми переживали чергову кризу, я запропонувала зробити невеличку перерву у стосунках і переїхала до мами. Ми мали не зустрічатись деякий час, щоб він зрозумів, що може втратити. Але виявилося, що Роман не так вже й сумує наодинці. Навпаки. Йому це дуже навіть подобається.
Роман мало приділяв часу нашим стосункам, а я зі свого боку робила все можливе й не можливе. Аргументи нічого не вирішували, треба було зробити рішучий крок і я вирішила діяти.
В голову мені прийшла ідея поїхати від Романа на деякий час. На дуже короткий час, щоб Роман усвідомив, що любить мене. Ми назвали це “пауза”. Потім я побачила його з іншою жінкою, і мої очікування рухнули в один момент.
Усім у наших стосунках займалася я. Чи це було те, що ми збираємося робити на вихідних, коли у когось день народження або щось полагодити в квартирі.
Коли виникала “буря”, я завжди ініціювала примирення. Я працювала над нашим спілкуванням і над тим, щоб проводити достатньо часу разом.
Якби я скинула усе на Романа, ми б тільки сиділи разом перед телевізором, або я могла б піти з ним випити “пінного” до його друзів.
Мене непокоїло, що мій хлопець не поворухне пальцем, щоб зробити щось приємне і цікаве для нас обох. Коли я злюся на нього, він і не думає підійти до мене, вибачитися і спробувати мене заспокоїти.
Я довго пояснювала Роману, що також потрібно брати участь у наших стосунках. Я не можу робити все сама і відповідати за нас обох.
Що, буде коли ми одного дня створимо сім’ю? Чи буде Роман поводитися, як раніше? Я вирішила провчити Романа…
– Скоріш за все, потрібна перерва, я хочу все обдумати. У мене таке враження, що тобі байдуже, з ким ти тут живеш, – пояснила я Роману.
Він виглядав здивованим, і це додало мені сміливості.
– А ти не вважаєш, що “перерва” це початок кінця? – стурбовано запитав він.
Принаймні, я так зрозуміла його тон. Незважаючи ні нащо я з гордістю спакувала валізу і переїхала на місяць до мами.
Правило полягало в тому, що ми навіть не зв’язувалися з Романом. Через місяць щось та й мало змінитися.
Я тоді жила у переконанні, що мій хлопець дуже переживає через мій переїзд. Я сміялася, уявивши, що в нього порожній холодильник і він сумно тиняється по квартирі. Насправді все сталося інакше.
Коли я пішла гуляти з маминою собакою, я абсолютно випадково зіткнувся з Романом. Спочатку я його не впізнала, бо не очікувала побачити в тому районі, та й він йшов не один.
Він йшов під руку з дівчиною, у якої на поводку були дві маленькі собаки. Моє серце йокнуло, і я сховалася за деревом.
Я вирішила не розповідати Роману, з ким я його зустрічала. Через місяць я повернулася, і все нормалізувалося. Роман не змінився, і я вже знаю, що він навіть не сумував за мною.
Цілком можливо, що в нього серйозні стосунки з цією дівчиною з собачками, тож мені нічого не залишається, як назавжди спакувати свої чемодани.
Можливо, Роман думає, що це ще одна “перерва” у стосунках. Але цього разу він буде здивований, тому що я не повернуся.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні