Оскільки у нас дачі немає, я відпустила свою Настю на вихідні до подруги. Там в селі гарна природа, річка, свіже повітря, нехай відпочине донечка, хоча запросили її туди в якості допомоги. – У нас багато смородини, аґрусу, порічок, з Настею мені не так скучно буде все це перебирати. – Ввечері Настя ледь переступила поріг. Вся втомлена, я й розпитувати нічого не стала. А зранку почула таке, що вирішила провчити Марічку. З того часу свою Настю туди не пускаю.
Покликала мою дочку-восьмикласницю на дачу її найкраща подружка – Марія. Причому, з однією єдиною метою: допомогти з прибиранням ягід.
Робота не така вже легка, весь день на корточках або догори попою – вже як кому зручніше. Я дочку відпустила, подумала: хоч ягід дівчисько наїсться досита, а може і для брата гостинчик принесе. У нас-то дачі немає…
Приходить моя Настя ввечері додому не просто втомлена, а замучена, і до такої міри, що навіть розмовляти не може. Я розпитуваннями мучити дитину не стала, а вранці вона сама мені все розповіла.
– Уявляєш, мам! До обіду я відро смородини їм зібрала. Втомилася з незвички дуже сильно. Ну, думаю: пообідаємо, на річку сходимо, а там можна і додому. Та не так сталося як гадалося! Матуся Марічці каже:
– Марічко, квас на столі, бери свій бутерброд і йди обідай.
Я обімліла: який бутерброд? А Марічка, махнувши рукою, промямлила, ніби забула попередити мене, щоб я бутерброд з дому взяла.
Її мати, скривила фізіономію, а потім показала на хліб і огірки, що лежали на столі, і пішла чогось до сусідки. Марічка відразу захрумтіла огірками вприкуску з хлібом, а мені від втоми їсти зовсім не хотілося, а хотілося трохи полежати.
Але матуся скоро повернулася і веліла нам продовжувати збирати смородину. Взяти трохи ягід з собою мені не запропонували, а попросити я посоромилася. Так що не ображайтеся!
Дочка закінчила свою розповідь, а мені залишилося картати себе: навіщо тільки дозволила їй ламатися на куркулів.
Минуло пару днів і задумала я піднести цій Марічці урок… Пішла на ринок, накупила всяких ягід і фруктів, вимила, розклала по красивих тарілочках, а дочка запросила Марічку в гості. Просто так…
Та прийшла, побачила накритий стіл, сплеснула руками, сіла, з апетитом змолола тарілку різних ягід, і сказала:
– Ой! Як у вас все смачно і красиво. У нас так не буває. А можна я мамі персик в подарунок візьму?
Тут вже здивувалася я… Молодець, Марічка! Не пропаде! Не те, що деякі… Ось і думай, якими виховувати дітей?
Добрими чи жадібними, гостинними або жлобами? Чесно скажу: не знаю. Але Настю свою на прибирання ягід до подружок я більше ніколи не пущу… Ні за що!
А яка у вас виникла думка з цього приводу?
Як тепер правильно виховувати дітей?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
