Особисті кордони і межі – ні-ні, це не про мою свекрушеньку. Та що ви, вона про таке і не чула. Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості приміряти різні стилі, і я навіть не знаю, що мені пасує, я навіть джинси купити собі не можу грошей немає

Дитині видає така на днях:

– О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості приміряти різні стилі, і я навіть не знаю, що мені пасує, я навіть джинси купити собі не можу грошей немає – така я бідна.

Особисті кордони і межі – ні-ні, це не про мою свекрушеньку. Та що ви, вона про таке і не чула.

Це справді так! У моєї свекрухи Лариси Вадимівни ну немає відчуття і поваги до жодних особистих меж. Якби я раніше розкусила її, життя було б іншим.

А мені розуміння цього прийшло ось лиш у 35 років, а за кілька років свекруха вимотувала мене морально, повільно та вміло – в цьому вона майстриня і професіоналка.

Я іноді думаю, що вона мені заздрить, бо сама без чоловіка живе. Добре, що мешкає зараз в іншому місті. Раніше постійно слала мені фотографії своєї забезпеченої доньки і її сім’ї, мовляв, радістю ділилася.

А я думаю, що вона так мене задіти хотіла, адже сама мама чоловіка далеко незаможна і дочка їй допомагає як моде зі своєї Німеччини.

А днями моєму обуренню межі не було, коли Лариса Вадимівна була у нас, а тут наша донька з прогулянки повернулася, привіталася до бабусі, а свекруха їй у відповідь:

– О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості приміряти різні стилі, і я навіть не знаю, що мені пасує, я навіть джинси купити собі не можу грошей немає.

Я на це промовчала – вже навчилася не реагувати.

Якось мама чоловіка надіслала мені купу фотографій своєї старшої внучки від дочки, та онучка молодша за мене в два рази, а Лариса Вадимівна мені пише: «Ось так спробуй одягнися, я не думаю, що це дорого і як гарно».

Якби я знала про її ось таку нещирість одразу, коли вона говорила: «Ти, сонечко, тепер частина нашої родини», хоча вони максимум вважають мене дружиною її сина, а то й зовсім ніким.

Якби я відразу зрозуміла, що вона думає лиш про себе і родичі в неї такі ж – я б ніколи з нею не почала спілкуватися. А ще мої відео, де я нашвидкуруч знімала, щоб їй відправити, вона виставила собі у соцмережі та ще сказала: «Ой, я випадково».

А її картинки та різні відео, що будять з ранку — це взагалі щось з чимось. І те, що вона спілкується лише відео-голосовими повідомленнями і мені доводиться щоразу її бачити!

Якось навіть довелося показати колготки і постільну білизну, які я купила, бо Лариса Вадимівна сильно просила. І не спілкуватися зовсім не можу через чоловіка. Оце вже мені пощастило так пощастило зі свекрухою. А у вас вони які?

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.