Останні три роки у нашій родині працює лише чоловік. Коли я народила дитину, Марк наполіг на тому, щоб до 3-річчя нашої дочки я в офіс не поверталася. Не можу сказати, що в нас було багато грошей, але загалом ми жили нормально.
Я завжди намагаюся заощаджувати, економити, щось відкласти, бо розумію, що Марк працює сам. Але, чесно кажучи, вже давно хочу повернутися на роботу і теж заробляти гроші.
Так чи інакше, на злидні я ніколи не жалілася, але в багатстві не купалася. Ми навіть у медовий місяць нікуди з Марком так і не поїхали. Одразу почали відкладати гроші на квартиру. А коли в’їхали у своє житло, наважилися на дитину. Загалом завжди і в усьому були послідовні. А тепер взагалі нікуди родиною не поїдеш, не ті часи.
Я завжди на всі сто відсотків довіряла своєму чоловіку. Із сімейного бюджету гроші якщо й витрачала на себе, то з розумом. І я знала, навіщо це роблю. Мріяла, що дитина підросте і ми вирушимо в подорож. Так хочеться на море, хоча б знову у Єгипет!
Але тепер я вже й не уявляю це. Справа в тому, що нещодавно я проводила ревізію в документах і натрапила на якусь незнайому мені папку. У ній я знайшла кредитну угоду, оформлену на ім’я мого чоловіка.
Виявилося, що потай від мене він узяв кредит на велику суму грошей і за останні кілька років встиг його вже виплатити. Я перевірила всі дати, суми і була просто приголомшена тим, що відбувається.
По-перше, чому Марко не сказав мені, що бере кредит. Так ще й такий великий. По-друге, навіщо йому знадобилося стільки грошей?
Звичайно, того ж вечора я сказала чоловіку, що нам потрібно серйозно поговорити. Показала йому папку з кредитним договором та вимагала пояснень. Було видно, що Марк дуже засмучений. Він сказав, що брав гроші, щоб допомогти своїй матері. Вона сильно захворіла і потребувала фінансових коштів. Мовляв, на лікування потрібно було багато грошей та на відновлення.
А мені чоловік не хотів говорити, бо знав, що я переживатиму. А раптом ми не зможемо повернути кредит і все таке. А тепер, коли з банком все вирішено, сам хотів мені зізнатися, але просто не встиг.
Мене дуже образило те, що Марко ухвалив стільки рішень, не порадившись зі мною. Я розумію, що життя батьків найважливіше, але чому не можна було просто сказати мені про це?
Я пам’ятаю, що свекруха дійсно мала важкий період. Я їздила до неї в стаціонар щодня, возила передачі. Але вона ні словом не сказала про кредит!
Вся його родина просто тримала мене у незнанні! А найцікавіше те, що Маркова мама вже давно здорова, більше того, вона навіть на роботу повернулася, але віддавати синові гроші не поспішає. А чоловік, звичайно ж, у неї нічого не просить.
Я не вважаю, що Марк мав повністю оплачувати лікування матері. Тим більше, у нього є своя сім’я та маленька дитина. Весь цей час я економила, відмовляла собі й дитині, а виявилося, що частина грошей просто йшла на погашення кредиту! Не знаю, як тепер довіряти чоловіку, чи є у нас з ним спільне щасливе майбутнє.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.