Останній раз ми з братом були в батька на Йордань. Я відразу ж помітила щасливий вираз обличчя Ольги Василівни. А ось тато, навпаки, був засмучений. Коли ми були з ним у двох на кухні, я вирішила поцікавитися, що трапилось. І ось тоді тато і признався мені, що Ольга Василівна намовляє його продати будинок і купити квартиру в області. Каже, що вона все життя мріяла пожити нормально
Мої батьки жили дуже гарно. Ми ніколи з братом не бачили, щоб вони хоча б сперечалися. Тато переробив невеличкий будиночок дачного типу у велику і простору “віллу”. Ми хоч і жили в селі, але знаходилось воно за декілька кілометрів від області. В цьому районі, можна так сказати, на даний час, живе одна еліта.
Все в них було добре до того часу, поки не пішла з життя мама.
Ми з братом вже дорослі люди. У кожного своя сім’я. Подарували батькам онуків, які вони обожнювали. Всі літні канікули діти проводили у бабусі з дідусем в селі. Ми ж з братом хоч і мали свої квартири в області та при першій же можливості їхали в село до батьків. Саме там у мене було, і є, моє місце сили. А тепер там ще й похована мама.
Після того, як не стало мами, тато почав заглядати все частіше до чарки. Ми з братом старалися провідувати його частіше. Він так і продовжував жити в нашому великому будиночку. Я старалася приїжджати щоб прибрати і наготувати татові їсти, хоча він цього не потребував, оскільки сам все добре вміє приготувати. Його смак борщу я ніколи не забуду.
І ось через два роки після того, як не стало мами, тато почав зустрічатися з жінкою.
Ольга Василівна все життя прожила в невістках у нашому селі. Будиночок в них був старенький, ніхто його не доглядав. В неї є діти, які вже давно створили свої сім’ї, а чоловік вже більше п’яти років, як відійшов у інший світ.
Як я собі подумала, вона просто захотіла нарешті переїхати від свекрухи, з якою весь цей час погано ладнала. Про їх непросте життя говорило і говорить усе село, але це геть інша історія.
Так і сталося. Через пів року їх “знайомства” Ольга Василівна перебралася в наш будинок. Ми з братом як їздили в село, так і приїжджаємо. Вона нічого не має проти. Завжди нас зустрічала з гарно накритим столом. Ми раділи за батька, оскільки він знову взяв себе в руки, навіть влаштувався на роботу, оскільки зрозумів, що на одну пенсію не виживеш.
Останній раз ми з братом були в батька на Йордань. Я відразу ж помітила доволі цікавий і щасливий вираз обличчя Ольги Василівни. А ось тато навпаки, був весь час чимось спантеличений.
Коли ми були з ним у двох на кухні, я вирішила поцікавитися, що таке трапилося в його житті, що так засмутило.
І ось тоді то тато і признався мені, що Ольга Василівна намовляє його продати будинок і купити квартиру в області. Каже, що вона все життя мріяла пожити нормально.
В мене був ступор. З цим будинком в нас з братом пов’язано дуже багато. Тут росли і ми, і наші діти. Врешті-решт, тут похована мама…
Я стала просити батька не робити таких необдуманих кроків, та щось підказує мені моє серце, що він піде на поводу у цієї жінки.
Що я, що брат прописані у своїх квартирах, і я думаю, що батько навіть не поставить нас перед відомом, коли буде продавати наш будинок.
Нещодавно мені зателефонувала однокласниця, і сказала, що по селу вже ходять чутки, що будинок продається, хоча сам батько цієї інформації мені ще не підтвердив.
Боюсь навіть подумати, що може статися. Ця жінка не виглядає на погану, але що в неї в голові, хто його знає…
Я не проти, щоб Ольга Василівна жила в нашому будинку, але продавати його… це вже занадто…
Що робити? Як діяти в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Передрук заборонений
автор – Наталя У