fbpx
життєві історії
Останнім часом дочка сильно причепилась до мене, чому це я досі татові пам’ятника не поставила. Я вже втомилась їй пояснювати, що я ледь виживаю за свою маленьку пенсію. Бувають дні, що мені хочеться чогось солоденького, а я собі шкодую, адже думаю, як би мені на місяць на хліб вистарчило. А пам’ятники то зараз така дорожнеча, мені ані за десять років не наскладати. Та Наталка стверджує, щоб я не прибіднялась, а зав’язала трохи пасок на талії і віддала батькові належне

Моя дочка зовсім мене не чує, весь час вимагає в мене те, чого я не в змозі виконати.

З чоловіком ми привели на світ і виховали двох доньок. Старша наша Іванка проживає в іншій області. В неї своя сім’я і четверо діточок.

Чоловік часто любить заглядати до чарки тому їй не дуже солодко живеться. Мені часто доводиться фінансово її підтримувати.

Ще коли був живий мій чоловік, то було якось легше з цим всім справлятися.

Та мого Дмитра вже півтори року, як немає з нами. Цей час я дуже важко пережили. Гарно ми з Дмитром жили. Ми хоч і не розкошували, та були підтримкою та опорою один для одного.

Живу я сама і часто сумую за життям, яке колись вирувало в нашому будинку. Молодша дочка Наталка, така в мене – з характером.

Вона й з малечку добряче мені давала жару. Потім, коли виросла, то постійно вимагала в нас з батьком, щоб ми виконували її забаганки.

Та згодом наша Наталка вийшла заміж, і тепер у неї своя сім’я де вони вдвох з чоловіком виховують єдиного синочка, мого внука Артема.

Живе Наталка розкішно, як справжня панянка, часто задирає носа, перед старшою сестрою і винить її, що та сама в своїх бідах винна.

– А не треба було в цей світ стількох дітей приводити, як ти не в змозі дати їм належне життя.

Часто Іванка буває і плаче від її слів, та характер молодшої дочки вже не змінити.

Це добре, що їй більше пощастило у житті. Хтозна, як би вона себе поводила, якби їй трапився такий чоловік як у Іванки.

Та останнім часом Наталка сильно причепилась до мене, чому це я досі татові пам’ятника не поставила. Я вже й втомилась їй пояснювати, що я ледь виживаю за свою маленьку пенсію.

Бувають дні що мені хочеться чогось солоденького, а я собі шкодую, адже думаю, як би мені на місяць на хліб вистарчило. А пам’ятники то зараз така дорожнеча, мені ані за десять років не наскладати.

Та Наталка стверджує щоб я не прибіднялась, а зав’язала трохи пасок на талії і віддала батькові належне.

Як мені прикро, що рідна дочка не хоче мене розуміти. Як би ми ще через це не пересварились…

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page