Остання надія “натиснути” на сватів була в день народження Лідії Іванівни. Святкування було в розпалі, і коли черга проголошувати тост дійшла до мене, я набравшись сміливості, на одному подиху випалила все, що зібралось за стільки років. Та моя свекруха лише єхидно завернула очима. – Ви що, думаєте ми мільйонери? – Дома я сказала Павлу, що зроблю все для того, щоб вони онука чи онучку ніколи не побачили.
***
Я вийшла заміж за Павла, а його батьки досить багаті в нашому містечку люди. Але не це стало вирішальним фактором, звичайно. Я любила цього чоловіка і тому вирішила зв’язати з ним своє життя.
Ми не стали жити разом з його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити власне житло, тому відкладали зайву копійку. Я працювала, Павло теж.
Свекри прекрасно бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках.
Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок по іпотеці нам не вдавалося. Ми навіть народження дітей відкладали, тому що не було своєї квартири.
Одного разу ми відвідували батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала, як тільки зможемо придбати своє житло. Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був зрозумілий кожному, але не свекрусі. Вона лише співчутливо похитала головою.
Через місяць я дізналася, що ношу під серцем дитя. Ми цього не планували, але що поробиш. Я вирішила вже безпосередньо попросити у батьків чоловіка грошей.
Остання надія “натиснути” на сватів була в день народження Лідії Іванівни. Святкування було в розпалі, і коли черга проголошувати тост дійшла до мене, я набравшись сміливості, на одному подиху випалила все, що зібралось за стільки років. Спершу ощасливила їх новиною, що вони стануть бабусею та дідусем.
Їх радості не було меж і я, осмілівши, запитала, чи не могли б вони допомогти нам з першим внеском по іпотеці. Тут моя свекруха змінилася в обличчі і з видом невинного янголятка запитала, звідки ж у них такі гроші?
– Ви що, думаєте ми мільйонери?
А я точно знаю, що є. Свекор одного разу проговорився чоловікові, що хоче змінити одну іномарку на іншу, і повідав, що відкладає на новенький джип. Я не стала сваритися і нервувати, мені ж не можна, але мені до глибини душі це образило.
І тоді я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною. Ну як так можна? Виходить автівка важливіше благополуччя власного сина і внука або внучки? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.
Дев’ять місяців пролетіли швидко. Днями ми станемо батьками. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свою квартиру. Але швидше за все цьому не судилося збутися, принаймні, протягом наступних пів року.
Думаю, ми зможемо назбирати і взяти квартиру в іпотеку. А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні. Тільки не кажіть, що потрібно їх зрозуміти і пробачити. Не можу я зрозуміти, як машина може бути важливіше допомоги рідного сина?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
