Остап не захотів йти на іменини до мого батька, але коли по телефону почув, що майбутній його тесть хоче подарувати мені квартиру, миттю залишив всі свої “дуже важливі” справи, і примчав на таксі в інший район міста. А вже у вихідні він красувався з каблучкою в руках і на одному коліні, з проханням вийти за нього заміж. Чомусь мене це насторожило. Чому саме після подарованої квартири?
Мене звати Настя. Мені 36 років. Я ще ніколи не була заміжня, і я не маю дітей.
Цілих вісім років я співмешкала з одним чоловіком, а потім ми з ним розлучилися.
Зараз у мене є кохана людина. Ми разом уже півтора роки.
Нещодавно Остап запропонував мені стати його дружиною. Я погодилась. Але чомусь особливої радості я не відчуваю. У мене таке відчуття, що я роблю велику помилку.
Я люблю Остапа, але мене дуже насторожує той факт, що він запропонував мені стати його дружиною лише після того, як батько купив мені квартиру.
Я дуже добре заробляю, і всі гроші я віддаю Остапу. Я дуже хочу дитину, а Остап каже, що потрібно поки що трохи почекати і наполягає на тому, щоб ми купили з ним дорогий автомобіль.
Загалом він постійно говорить тільки про гроші і тому мені здається, що Остап мене не любить. Йому просто зі мною зручно.
Я тепер не знаю, що робити. Чи розлучитися з Остапом, чи все-таки вийти за нього заміж і жити з ним.
Я почуваюся дуже погано. Я пригнічена. Мені нічого не хочеться. Я вже забула, коли навіть востаннє посміхалася. Мені здається, що нічого не зміниться після того, як я вийду заміж за Остапа.
Мені здається, що далі буде лише гірше. Напевно, я завжди відчуватиму цю внутрішню тривогу, тугу і величезне почуття незадоволеності свого життя.
Я не знаю: чи варто виходити заміж. А може, мені просто здається, що Остап мене не любить?
Я заплуталась! Що ж мені робити? Який же мені знайти вихід із цієї ситуації?
Фото ілюстративне
