Коли я вийшла заміж за Остапа, чоловік погодився, що працювати я не буду, а займатимусь будинком. Хоча на той час дітей ми не планували. Я намалювала йому образ ідеальної дружину, яка зустрічає його після роботи зі смачною вечерею, в будинку лад і йому тільки й залишається, що відпочивати.
Пізніше дочка говорила: “Мама гарна, тато працює, а я маленька”. Але пройшов час і чоловік зрозумів, що хоча мама ще гарна, але трохи надоїло йому розмірене життя. А крім колишньої краси за цей час нічого нового в мені не з’явилося. Дружина говорить тільки про побутові проблеми, пліткує про розлучених подруг.
Я пізно зрозуміла свою помилку. Мені вже 41 рік, чоловіку стільки ж, але він чоловік! І він починає озиратися на всі боки.
Я була здивована, коли дізналася, з ким зрадив мені мій чоловік. Дівчинка худенька, в окулярах, але це двадцятирічна дівчина. Вона краще навіть найкрасивішої в минулому сорокарічної дружини.
Я вирішила пробачити чоловіка і жити далі, але йому така великодушність з мого боку була зовсім не потрібна. Дівчинка була вже при надії, і він наполіг на розлученні. Так я залишилася без чоловіка, грошей та підтримки. Працювати за фахом було вже пізно, але жити якось треба.
Подруга сказала, що у її будинку потрібна консьєржка. Я не марила такою роботою, але погодилася. Дочці 19 років, вона сказала, що я можу там працювати, якщо цей будинок далеко і ніхто з наших знайомих мене не бачитиме. Виявляється, їй соромно за мене, а не за батька, який пішов із сім’ї і навіть не цікавиться нами.
Ось така сповідь мого життя, і що та як зі мною буде далі – я не знаю. Ні досягнень, ні мрій, ні можливостей.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
