fbpx
життєві історії
От всі втікають з України кудись в Європу, в благополучні скандинавські країни чи навіть в США. А нас занесло до далекої рідні чоловіка в Казахстан. У нас троє дітей, тому нас пропустили через кордон. І тут досить непогано, дивовижні люди. Спочатку складається враження, що тут панує прогрес та цивілізація. Найцінніше давно вкрали. Дороги між селами сум і сльози, дуже далеко до України. Наш будинок на Одещині зруйновано, але орендуємо щось 

От всі втікають з України кудись в Європу, в благополучні скандинавські країни чи навіть в США. А нас занесло до далекої рідні чоловіка в Казахстан. У нас троє дітей, тому нас пропустили через кордон.

І тут досить непогано, дивовижні люди. Казахстан, я вам скажу, країна протиріч. З одного боку, у великих містах життя тече дуже прогресивно. Новобудови та торгові центри Нур-Султана, столиці країни, просто вражають. Але ось у селах та на околицях життя в Казахстані тече зовсім інакше.

Якщо дивитися на республіку Казахстан з погляду приїжджого, то спочатку складається враження, що тут панує прогрес та цивілізація. До речі, Нур-Султаном місто стало лише у 2019 році, раніше воно називалося Астана. Тут багато красивих нових багатоповерхівок, торгових центрів та музеїв.

Все це було збудовано відносно недавно. Лише останніми роками Казахстан почав перетворюватися на щось сучасне, розповіли нам родичі. Перетворення країн, само собою, починаються з великих міст. Ось і в цій республіці поки що найкрасивішою і цивілізованою є лише столиця. Нур-Султан – культурний центр країни та його найважливіша транспортна розв’язка.

На жаль, на околицях Казахстану все дуже далеке від казкового центру. У селищах та селах панує розруха. У багатьох місцях школи вже давно ніхто не відвідує, будинки руйнуються самі по собі, а найцінніше там давно вкрали. Магазинів дуже мало, та й покупців небагато. Молодь намагається поїхати кудись подалі, як тільки з’являється така можливість.

Дороги між селами сум і сльози, дуже далеко до України. Всюди невеликі залишки асфальту часів Радянського Союзу. Звичайно ж, багато де можна побачити екскаватори та роботи. Все потроху упорядковують, проте до повноцінного комфортного життя ще дуже далеко.

Складається враження, що саме на Казахстані розвал СРСР дався взнаки найсильніше. Багато хто зі старших людей згадує, наскільки потужним тут було сільське господарство та інфраструктура, скільки робітників працювали над підняттям цілини. Недаремно столиця колись називалася Целиноградом.

Інфраструктура та культура процвітали за радянських часів, згадують місцеві пенсіонери. Однак зараз все покинуто, країна лише починає свій самостійний шлях до світлого майбутнього. Д

У Північному Казахстані живе багато російськомовних людей, адже, на жаль, до Росії рукою подати. Якийсь час тому держава вирішила провести переселення споконвічних казахів із півдня на північ.

Демографічна ситуація від цього, можливо, трохи покращала. Ось тільки робочих місць тут зовсім небагато, та й житло збудовано абияк.

Багато казахів рвуться до сусідньої Росії. І це зовсім не тому, що їм там дуже подобається. Скоріше, людям просто хочеться комфортного життя, яке вони, на жаль, не можуть отримати на батьківщині.

Звичайно, ми тут тимчасово. Як тільки в Україні стане безпечніше – одразу повернемося. Там дім, рідні і наша земля. Наш будинок на Одещині зруйновано, але орендуємо щось і почнемо все спочатку. А може, поїдемо до моєї тітки в село на Чернігівщину – життя покаже. Аби скоріше настав мир і ми мали можливість повернутися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел.