Отримала я у спадок від бабусі квартиру в Хмельницькому і вирішила нікому не говорити, а віддати в найм перселенцям, щоб мати свою власну “подушку безпеки”. Хіба це погано? А чоловік дізнався випадково. Розповім, що з цього вийшло, можливо, щось порадите.
У мене була бабуся по батьківській лінії, Віра Степанівна. Мама давно з татом розлучилася. 7 років тому тата не стало, а бабуся пережила його на 2 роки.
Коли бабуся вже відчувала, що їй мало лишається на цьму світі, вона переоформила по дарчій свою однокімнатну квартиру на мене, щоби з іншими родичами спадщину не ділити. Справа в тому, що з усієї рідні лише я їй допомагала, купувала продукти, відвідувала. Вона сама себе обслуговувала і не хотіла бути в тягар, але я все одно намагалася їй придяліти увагу.
Сталося це в кінці минулого року. Я ирішила нікому не говорити, а коли почалася війна – віддати в найм перселенцям, щоб мати свою власну “подушку безпеки”. Хіба це погано?
отже, квартиру Віри Степанівни я здавала, а чоловіку поки що вирішила не говорити, що маю спадщину.
Гроші я отримувала невеликі, 8 тисяч гривень щомісяця, але я їх почала було відкладати, щоби були на чорний день, час зараз такий бентежний, що всяке може статися.
Ми живемо у квартирі чоловіка, сину 10 років. Бюджет з Олегом у нас загальний, окрім цієї квартири.
І ось випадково, Олег про все дізнався – знайшов в моїй шухдяді договір оренди з квартирантами. Вийшов величезний конфлікт. Вже тиждень він не розмовляє зі мною, навіть із сином мало спілкується.
Не розумію тільки чому він так поводиться, це ж моя спадщина? Я її не маю нікуди вкладати і можу чинити з нею н власний розсуд. Але чоловік вважає, що я мала всі гроші класти до сімейного бюджету.
А ось я так не вважаю, тим більше, що всі мої підробітки та премії йдуть у сім’ю. Я не витрачаю гроші дарма, мене так виховали, маю одні зимові чоботи, одні осінні – не більше. Жодних надмірностей в одязі або в прикрасах немає, я собі не дозволяю, особливо зараз.
Гроші від оренди бабусиної квартири збираються на загальному рахунку – на квартиру для сина, на відпустку, так само у нас є незасвоєна ділянка – чекаємо кращих часів і хочемо дачку будувати. тобто горші зайвими аж ніяк не будуть!
Але Олег мене не зрозумів. Спочатку були крики: “Як ти могла?”, Тепер чоловік просто не розмовляє, наче я пусте місце. Пропонувала, що частину грошей дам на будівництво дачі, сказав: «Собі залиш!».
І що тепер? Мовчить, і не знаю, коли «відійде». Але все-таки я вважаю, що він не правий. Своєю спадщиною кожен розпоряджається сам. Спадщина передається конкретній людині, а не всім разом.
Прошу висловити своє бачення цієї ситуації і можливо щось порадите слушне, як помиритися з чоловіком? які ще аргументи йому навести?
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
