Мені 32 роки. І захоплююся подругами, які незаміжні. Я теж так хотіла би. До весілля мені жилося куди краще як легше.
Відпрацювала собі день, зайшла до магазину після роботи, накупила собі смаколиків. Прийшла додому, захотіла – зварила вечерю та обід на завтра на роботу, не захотіла – купила піцу на вечерю, а на роботі в обід у кафе пішла. На вихідні йшла гуляти з подругами чи одна.
Захотіла, прибирала, не захотіла, хоч цілий день лежи на дивані. Ніхто слова не скаже. Я сама собі господиня. Отримала зарплату, купила собі кофтинку, сходила до ресторану, кіно.
Вийшла заміж – о, Боже. Чоловік звик рано вставати. Він із села. А я звикла спати якнайдовше. Так він мене змусив вставати з ним одночасно, щоб кави йому варити та взагалі корисними справами займатися, а не спати.
Я забула, що таке спати до 12 у вихідні! Я встаю у 6 щодня. Після роботи я зобов’язана приготувати вечерю та обід Сашкові на завтра. Чоловіку багато не подобається, критикує, як я готую. Я маю старатися більше, щоб догодити йому, готувати так, як він любить, а не як я люблю.
У кафе на обід він не ходить, економить гроші. І його злить, якщо я ходжу, адже дешевше та корисніше приготувати їжу вдома самій. Піцу замість вечері купити – ви що, гріх. Краще б сама приготувала вдома. Пельмені з магазину взагалі табу. Краще б сама наліпила.
У вихідні, а то й після роботи по буднях, я зобов’язана прибирати. Чоловік постійно критикує мене, що у нас не дуже чисто. Якщо я втомилася чи не хочу — це означає, що я лінива і погана господиня.
Отримала зарплату – кофточку вже я не куплю, бо Саші треба купити спортивний костюм. І взагалі, кофточки дорогі та неякісні, і в мене вже нещодавно була обновка.
І на їжу йдуть усі гроші, а треба збирати на ремонт. Нема чого даремно витрачати гроші на одяг. У ресторан нормальні люди ходять кілька разів на рік — з особливо урочистих випадків, наприклад, на день народження. У кіно чоловіку йти нецікаво та дорого, вдома інтернет і телевізор же є.
Найкраще він подивиться новини на ютубі. А я чим займуся вдома – мої справи. Але найкраще — прибиранням, он там кут брудний. Допомагати дружині чоловік не повинен. Готування та прибирання – це суто жіночий обов’язок.
Чоловічі обов’язки можуть і почекати, бо чоловік пізно приходить із роботи та втомлений. А в неділю нічого не робить по дому з релігійних міркувань, так його мама навчила.
Народилася дитина – це чудово, я синочка обожнюю. Але роботи ще більше. Допомоги від чоловіка ніякої. Докорів у тому, що я погана господиня, дедалі більше. Але тепер ще й в тому, що я така собі мати.
Скажіть, заради всього цього треба виходити заміж? Я не цього від сімейного життя очікувала.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
