fbpx
життєві історії
Оце моя дочка так вчудила! Як до неї тепер ставитися? Що за мати? Бачити її не можу! Виїхала з немовлям в Португалію, залишила там дитину, а сама повернулася до чоловіка, який служить. – Я заберу її, коли все закінчиться, вона португальську й французьку знатиме

Моя дочка з чоловіком, коли це все почалося у лютому, жили біля Києва, а я в райцентрі в області.

Дочка була при надії, там стало дуже тривожно і вони переїхали до мене. Я раділа, адже це моя молодша дочка з трьох, я вже не молода і овдовіла два роки тому.

Аліна народила, все було добре. Я їй допомагала з маленькою, як могла.

А зять Вадим пішов служити, захищати Україну.

Це він і підтримав ідею Аліни виїхати тимчасово до старшої сестри Марини в Португалію. Сказав, і що і йому так спокійніше за них буде.

Я не хотіла, щоб Аля їхала з такою малесенькою дитиною, краще б уже у Львів до середньої сестри. Але Аліна заперечила, сказала, що і у Львові не мед, місто переповнене, як розповідає нам моя середня Оксана, тривоги часті та й теж «прилітає».

От і зібралась Аліна з Соломійкою аж в далеку Португалію, де давно живе моя старша дочка Марина. Вона колись поїхала туди на заробітки тай лишилася, вийшла заміж. Але діток вони з чоловіком не мають, щось там не виходить у них ніяк.

Поїхала Аля, а через місяць повернулася в Україну, до мене.

Я б і раділа, але не можу!

Адже повернулася Аля без дитинки, без моєї онучки!

Оце моя дочка так вчудила! Як до неї тепер ставитися? Що за мати? Бачити її не можу!

Живемо тепер як сусідки, намагаюся і не розмовляти з нею зайвий раз. Жду – не дочекаюся, коли переїде на орендовану квартиру. Як чужі стали.

Вона й намагається щось пояснити, зблизитися зі мною. Але я не можу, відвернуло мене від молодшої дочки через її учинок.

Справа в тому, що виїхала Аліна з немовлям в Португалію, залишила там дитину у Марини, а сама повернулася на Батьківшину без Соломійки!

Сказала:

– Я заберу її, коли все закінчиться, вона португальську й французьку знатиме зате. Маринка про неї чудово потурбується! Мала там в безпеці, огорнута турботою і ніжністю. А я не можу далеко від Вадика, та й йому краще, легше на душі, коли знає: я тут, чекаю його вірно.

Це, мамо, додає йому сили, допомагає вижити у тяжкі хвилини! Моя молитва тут до нього ближче, а значить і помічніша, ніж з-відти.

Ну от скажіть, як я могла привести на світ і виховати таку «зозулю»??? У мене просто в голові не вкладається. Чужа вона мені тепер.

Автор – Олена К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.