Оце так я вляпалася! Півроку вже зустрічаюся з хорошим чоловіком, нам обом по 27 років. Але Влад мені сказав, що до розпису нічого не буде! Але ж я нормальна жінка з природними потребами! І ще: а раптом він мені потім на ділі не сподобається? Вирішила я з його мамою поговорити…
Мені 27 років, у мене дві вищі освіти, хороша робота у посольстві. Я дуже багато уваги приділяла навчанню, а потім роботі. Тому дуже серйозних і довготривалих стосунків у мене ще не було.
Але, звичайно, було перше кохання, я зустрічалася з хлопцем три роки. Але потім ми розійшлися. І я поринула в навчання, кар’єру.
І ось півроку тому я познайомилася з Владом. Йому, як і мені, 27 років, дуже позитивний хлопець, добрий, уважний, симпатичний. Нам цікаво і легко разом, багато спільних інтересів. Влад говорить, що любить мене, і це видно з його поведінки. І я теж закохалася в нього по самі вуха!
І все б чудово, якби не це!
Владислав мені сказав, що до розпису нічого не буде, тобто, ми не станемо близькими. Але ж я нормальна жінка з природними потребами! І ще: а раптом він мені потім на ділі не сподобається? Ну як про це думати?..
Вирішила я з його мамою поговорити, бо справа якраз у ній. Коли не стало Владового тата, мама виховувала їх з сестрою сама. І Катерина Павлівна дуже поринула в релігію, з храму не вилазить і зараз. І дітей водила завжди з собою, вони ходили до церковної школи, Влад підлітком допомагав священникам під час богослужінь.
Це все насправді дуже добре, бо Владислав виріс чудовою людиною правильних поглядів. Ну але в цьому вже, я вважаю, ця правильність таки зайва, ми ж дорослі люди!
Одним словом, запросила я Катерину Павлівну на каву і на одинці висловила їй все, що думаю з цього приводу. Сказала, що кохаю її сина, але одружуватися найближчим часом ми ще не збираємося, треба краще пізнати одне одного.
Але моя потенційна майбутня свекруха подивилася на мене, як на останню дівку і сказала, що жінці не годиться бути таких поглядів!
Цікаво, чи була вона сама такою правильною у молодості?.. Але я в неї цього не питала.
З нею у мене тепер ніякого бажання перетинатися і спілкуватися, а з Владом продовжую бачитися, я до нього душею прикипіла. Але чи на довго мене ще вистачить ходити за ручку – не знаю. Не простити ж мені самій у нього, ну чесне слово!
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!