Отже, розповім, як це все відбувалося. Моя двоюрідна сестра Поліна вже давно живе в Німеччині. З дитинства ми були з нею не тільки сестрами, а й подругами.
Поля частенько кликала мене в гості. Але, у мене то часу не було, то грошей. Але не так давно взяла відпустку. Особливих справ вдома не було. Ось я і вирішила злітати до неї в гості. Дуже не просто це було влаштувати у наш час, самі розумієте. Але у нас все вийшло владнати, я отримала дозвіл.
Я з нетерпінням чекала цієї поїздки! Я раділа, немов дитина, що не тільки зможуть відвідати сестру, але і побуваю в новій для себе країні.
Та як же я була розчарована буквально наступного дня по приїзду!
Зустріли мене якось холодно. Після п’яти років розлуки я очікувала більш теплого прийому. Я відчувала себе не в своїй тарілці. За ці п’ять років сестра дуже змінилася.
Відразу після приїзду мене навіть не спромоглися нагодувати! Відвели в найближче кафе, де я перекусила в повній самоті. Я непогано володію англійською, тому спілкування з офіціантом не викликало в мене особливих труднощів. Правда, я зазначила, що персонал кафе якийсь непривітний. Я чекала більшого від місцевого сервісу. Подумала, що, напевно, мені просто не пощастило.
Я розраховувала, що сестра з чоловіком покажуть мені Берлін. Але, вони лише дали мені карту з відміткою місцевих визначних пам’яток. Я була розчарована.
А через два дні в будинок сестри прийшли гості. Тут я і зовсім розчарувалася в німцях. Завжди вважала їх більш адекватними і доброзичливими людьми. А ще німці постійно п’ють пиво. Ну, це мало для кого буде новиною.
Одним словом, наситилася я їх культурою вдосталь. І поїхала набагато раніше запланованого терміну.
Навряд чи коли-небудь я знову поїду до Німеччини і до Поліни й її родини. А ось до себе запросила: хочеться показати їм, як це – справжня щира гостинність!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
