Вже два місяці живу, як на лезі чи крутому гребні гори. Не можу дивитися власному синові в очі. Сваха в мене гарна жінка, але такого й наснитися не могло.
Син зустрів Катю на весіллі спільних друзів, куди вони обоє були запрошені.
Дівчина мені сподобалася, гарна, але скромна, стримана, спокійна. Ландшафтний дизайнер за освітою. Коли я познайомилася з майбутньою свахою Мартою, зрозуміла, які вони, попри зовнішню схожість, різні з донькою!
Марта, як кажуть, жінка-вогонь. Давно розлучена, вона кілька років тому відкрила разом з подругою косметологічний кабінет, дуже популярний в нашому районі міста. До речі, і я одразу стала його клієнткою, Марта сама мене запросила, робила гарні пропозиції і знижки. Навіть мій чоловік оцінив роботу Мартиних колежанок: я стала виглядати молодшою на кілька років.
Але я не про це…
Богдан з Катею одружилися, через півтора роки у них народилася чудова донечка Софійка, яку ми всі обожнюємо.
Катя поки що з малою дома, а Богдан працює в солідній фірмі водієм, розвозить меблі по всі Україні, непогано заробляє.
Нічого не віщувало такого повороту, але треба було мені у справах в наш обласний центр. Чоловік не зміг відвезти, поїхала маршруткою.
Зробила своє діло, до автобусу, щоб їхати додому, зоставалося кілька годин. Пішла посидіти на лавці у гарний центральний сквер, випити кави й перекусити – погода була чудова.
Через дорогу напроти входу до скверу – шикарний готель.
І ось сиджу я, насолоджуюся хвилинами спокою і прохолоди перед годиною у душній маршрутці – і в мить чуть не поперхнулася хотдогом. Ще б пак!.. Як вони мені взагалі поперек горла не стали, ті булка й сосиска…
З готелю, обіймаючись, щось мило щебечучи одне одному і сміючись, вийшли мій син Богдан і сваха Марта…
Мене вони не побачили. бо одразу звернули у провулок, де, мабуть, стояли припаркованими їхні машини.
Досі дивуюся, як я всиділа на місці. Хоча що там дивуватися: картинка, свідком якої я стала, просто «прибила» мене до лавочки.
Це ж треба… І хто б міг подумати?.. І давно це між ними?.. В голові в мене паморочилося, чесне слово.
***
Паморочиться й досі, хоч два місяці вже минуло. Я просто досі не знаю, як себе вести?
Як не поверни, а зруйнуєш щастя невістки… І сина.
Поговорити з Мартою? Як що чесно, я… боюся, бо ніяковію перед нею. З сином? І зіпсувати з ним назавжди відносини?.. З Катею? Не уявляю цього страхіття… З чоловіком, щоб вправив Богданові мізки?.. Тут взагалі наслідки непередбачувані…
Одним словом, дізналася на свою голову, а тепер не уявляю, що з цим знанням робити. А щось же з ним таки робити треба… Чи ні?..
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
