fbpx
життєві історії
П’ять років тому я познайомилася з Олександром через спільних друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли на очах рожево-щаслива пелена і бачиш людину найідеальнішою на всьому білому світі! Ми з Сашком влаштовували нескінченні побачення і сміливо мріяли про майбутнє. А приблизно через півроку я дізналася про те, що я не одна така у нього. Сварилися. Плакала. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. Пробачила

П’ять років тому я познайомилася з Олександром через спільних друзів. О, цей букетно-цукерковий період, коли на очах рожево-щаслива пелена і бачиш людину найідеальнішою на всьому білому світі!

Ми з Сашком влаштовували нескінченні побачення і сміливо мріяли про майбутнє. Іноді між нами траплялися і сварки. А приблизно через півроку я дізналася про те, що я не одна така у нього. Сварилися. Плакала. Розходилися. Просив повернутися, сказав, що все буде по-іншому. Пробачила.

Всі його пригоди, листування з іншими і дзвінки припинилися. Олександр кардинально змінився.

минуло ще два роки, і ми справили весілля. Зважилися на дитину, у нас народився Богданчик. Ми стали повноцінною сім’єю.

І знаєте, я відчуваю себе щасливою. Поруч – турботливий коханий чоловік, який завжди допомагає у всьому і підтримвє, і маленьке диво, схоже на батька наче дві краплинки води. Почуваю себе як за кам’яною стіною, як би банально не звучало.

Не шкодую, що тоді пробачила. Слухайте своє серце і будьте щасливими!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page