fbpx

П’ять років тому я позичила сину і невістці сто тисяч гривень. Домовленість була така, що в місяць вони надсилатимуть мені на карту не менше п’яти тисяч. Та таких платежів було лише декілька. Я час від часу їм про борг нагадувала, але в них все з’являлися нові обставини. Я вже ніби й змирилася з тим, що мене “кинули”, але в неділю діти прийшли до мене дуже щасливі, і повідомили, що збираються на відпочинок до Буковелю

Я позичила синові сто тисяч гривень. Він пообіцяв повернути мені гроші, але зміг зробити лише шість платежів. Щоразу, коли Максим мене бачить, він завжди виправдовується. Я змирилася з тим, що ніколи більше не побачу своїх грошей. Але мене турбує моральна точка зору.

Коли п’ять років тому мій син Максим, якому тридцять п’ять років прийшов до мене з проханням позичити гроші, я не вагалася і дала йому всю суму. Він пообіцяв, що він і його дружина Діана відадуть мені все до копійки. Минуло п’ять років, а я бачила лише кілька частин. На жаль, я не розумію як маю на них вплинути, щоб вони віддали мені решту суми.

У мене в сім’ї тільки один син, для якого я б зробила все. Тож коли багато років тому він попросив мене про допомогу, я не вагалася. Він зі своєю дружиною Діаною потрапили в боргову пастку, і я була єдиною людиною, хто міг їм допомогти. Це була позика на сто тисяч гривень. У мене були деякі заощадження, але мені довелося самій брати кредит в банку близько тридцяти тисяч.

Тоді Максим пообіцяв мені, що як тільки вони трохи розрахуються, то почнуть мені повертати гроші. З того, що він говорив, здавалося, що вони були в дуже поганому стані. Я не могла закрити очі на біду сина. В основному через мого онука, якому на той час ледве виповнився рік. Ми домовилися, що вони щомісяця будуть переводити мені на карту не менше п’яти тисяч.

Перші пів року гроші надходили доволі вчасно. Потім син занедужав і не міг працювати. Він попросив мене трішки почекати з виплатами. Звичайно я погодилася, до того ж, кредит в банку в мене вже не висів, і було легше.

Минув ще рік, а я не побачила від них жодної копійки. Коли я не витримала і влаштувала щодо цієї ситуації “бурю”, Максим обіцяв і заспокоював мене, що коли ситуація покращиться, вони знову почнуть платити. Але Діана в той час повідомила усіх нас про другий цікавий стан, і у них знову виникли проблеми з фінансами. Я мовчала і намагалася увійти в їх ситуацію. Хоча я знала, що вони живуть від зарплати до зарплати, ця ситуація почала мене дратувати.

Ще через рік ми перестали говорити про ці гроші взагалі. Максим поводився так, наче нічого не сталося. І я серйозно залишилася з цією проблемою сам на сам. Найбільший подив стався через три роки. Син і невістка одного дня сказали мені, що їдуть у відпустку до Буковелю. Я була настільки вражена цим, що я не могла і слова з себе видавити, звідки в них на таку розкіш гроші.

І тоді я зрозуміла, що мій син скористався мною і не збирається повертати мені гроші. Тоді я довірилася своїй сестрі, яка сказала мені, що я не повинна залишати це так. Я повинна вимагати в нього ці гроші, навіть якщо він буде платити тисячу на місяць. Тож я звернулася до нього. Максим сказав мені, що в них немає грошей і що вони виграли цю подорож в якомусь конкурсі.

Ця ситуація поставила мене на коліна. Жодна мама не очікує, що власна дитина її підведе. Я ж все зробила для того, щоб їм допомогти, тому що боялася того, що могло статися. Очевидно, я була налякана більше, ніж вони. Я змирилася з тим, що ніколи не побачу своїх грошей. Хай їм грець. Я більше переймаюся моральним питанням.

Я здивована, що Максим так вчинив з рідною мамою. Мені кілька років до пенсії, я сама кожну копійку рахую. Хто мені допоможе, якщо я потраплю в біду? Максиму та Діані, мабуть, на мене начхати. Незважаючи на те, що сьогодні ми нормально спілкуємся, мушу визнати, що вони мене дуже розчарували.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page