П’ять років тому я провів дружину в останню путь. У нас з Вірою є дві доньки і чудові онуки. Та коли я зустрів свою нову любов – Орисю, вони стали мене цуратися. А все тому, що я продав будинок, в якому жив мій тато, і купив квартиру, яку записав на кохану жінку. – В тебе там, під шапкою, взагалі щось є?, – кажуть мені діти.
Мене звуть Василь. Нещодавно я продав будинок свого батька та купив своїй новій дружині квартиру. І після цього мої дочки влаштували мені “бурю”. Вони впевнені, що я вчинив неправильно, але я так не вважаю.
Моя дружина пішла з життя п’ять років тому.
Ми прожили з моєю дружиною Вірою 35 років, виховали двох дочок. У нас ростуть хороші онуки. Коли моя дружина відійшла у інший світ, для мене це стало неймовірною втратою. І я почав робити себе “щасливішим” через “чарку”. Мені було дуже сумно в моєму великому будинку одному.
Дочки зі своїми дітьми та чоловіками жили від мене окремо.
А потім я зустрів Орисю. Ми стали жити разом і мені стало набагато легше. Я повернувся до життя, влаштувався працювати. Орися просто повернула мені бажання жити.
Ми вчилися з нею в одному класі. Після закінчення школи вона поїхала вчитися до іншого міста. Там вона вийшла заміж, стала мамою двох синів. Жили вони із чоловіком дуже добре. Але потім у житті Орисі сталася неприємність: не стало її чоловіка, не буду описувати, все дуже важко.
Після цього Орися намагалася ще двічі вийти заміж. Але якось сімейне життя у неї не склалося. Сини виросли, вивчилися і одружилися.
Орися часто приїжджала до нашого рідного міста. Тут мешкала ще її мама. І ось одного разу ми з нею випадково зустрілися у супермаркеті. Я тоді виглядав дуже погано, але Орися впізнала мене. Ми почали розмовляти, згадували шкільні роки.
А потім зрозуміли, що хочемо спробувати разом жити. Орися залишила свою квартиру одному із синів, а сама переїхала жити до мене.
Ми прожили разом півтора роки. А потім у мене занедужав батько. Він жив у своєму власному домі. Я забрав його до себе, і Орися доглядала мого батька більше пів року.
А потім мого батька не стало. За пів року я оформив спадщину батька. У спадок я отримав великий гарний будинок. Жити в цьому будинку ніхто не збирався, і тому я цей будинок продав.
Мої доньки знали, що я продаватиму будинок свого батька. Вони були впевнені, що я поділюся з ними грошима. Але я продав будинок і купив за ці гроші Орисі квартиру в тому місті, де жили її сини.
Я розсудив так: якщо я відійду у інший світ, то дім, в якому я живу, дістанеться моїм донькам. А Орися доглядала мого батька і тому вона заслужила таку подяку від мене. Ми живемо з Орисею у цивільному шлюбі. Якщо зі мною щось трапиться, Орися нічого не отримає.
І ось я вирішив на знак подяки за те, що вона доглядала мого батька, подарувати їй квартиру. Орися була мені дуже вдячна, а от донькам це дуже не сподобалося. Вони розлютилися і просто не можуть навіть дивитися на Орисю.
Вони вважають, що Орися мене обманула, що прикинулася добренькою, доглядала всього пів року за моїм батьком, а в результаті отримала хорошу квартиру в місті.
Тепер мої доньки відмовляються спілкуватися зі мною. Вони намагаються “вколоти” Орисю, обговорюють її. Я цього чути не хочу, і тому зовсім припинив спілкування зі своїми доньками.
Я вирішив провести решту свого життя з Орисею, яка повернула мене до життя. Я щасливий, мені добре з Орисею і це набагато важливіше для мене, ніж те, що мої доньки незадоволені моїм рішенням. Адже я впевнений у тому, що вчинив за сумлінням і справедливістю.
Хіба я не правий? Що скажете?
Фото ілюстративне
