На все свій час!
П’ять років тому життя моєї сім’ї кардинально змінилося. Ми переїхали до Америки. За збігом обставин, в те саме місто, що й багато років тому Світлана, моя знайома. Коли я вперше її зустріла, не могла повірити своїм очам. В Світлани був чималий животик. – При надії? В майже п’ятдесят?, – здивувалась я. Але вона лікар, їй видніше. Про її подальшу долю я дізналася з переписки в соцмережі. Все треба робити вчасно!
Світлана родом з маленького містечка на сході Україні, але вже багато років, як вона живе в Америці.
Світлана красива, мала хорошу посаду – лікар.
Все у неї було прекрасно. Але їй хотілося більшого. Їй було 49 років, мала дорослу доньку, і онуків.
І ось вирішила вона ще раз стати матір’ю, ніякі клініки їй не хотіли в цьому допомогти.
Але вона була наполеглива, до того ж хотіла мати дитинку від нового чоловіка.
Це я вже дізналася потім. Коли я її побачила при надії, спочатку не зрозуміла, думала вона захворіла. Вірніше мені в голову не могло прийти, що вона носить дитятко. А вона сміється – ти дивишся на мої ноги, але не на живіт.
Ходила вона важко, була двійня, але трималася мужньо. Останні дні просто лежала, чоловік працював в іншому місті, а дочка теж вийшла заміж і поїхала до чоловіка. Світлана, в ці нелегкі моменти, була зовсім одна.
Тоді я й подумати не могла, чим може закінчиться ця історія для неї.
Вона мене попросила перший час допомогти їй з малюками, коли він з’явиться.
Це було перед Різдвом, ми домовилися, що вона мені зателефонує, коли їй треба буде допомогти.
Минуло Різдво, ніхто мені не телефонував, я вже подумала, мабуть щось не зрослося. Якось в інтернеті я переписувалася зі знайомою з України, і вона мені розповіла, що насправді сталося з Світланою…
Виявляється, Світлана привела на світ здорових діточок, але її лікарі врятувати так і не змогли…
Хлопчик і дівчинка…
А я думала таке в цій країні не може статися, тим більше вона сама була лікар.
Чому її не врятували, я не знаю…
А вона мабуть переоцінила свої сили.
Дітей забрав їх батько.
Дочка залишилася без матері. А внуки без бабусі, вона їм добре допомагала.
Через два місяці донька теж привела на світ дитятко, але його Світлана вже не побачила…
Все потрібно робити в свій час.
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
