iBilingua

Моя двоюрідна сестра Катя, як почула що я з четвертим чоловіком вже розлучилася, стала у всі “дзвони голосити”. – Як так? Та ти ніколи щасливою не будеш. Немає такого чоловіка, щоб ідеальний був. Всі ми терпимо свої ненаглядних. А чого ми одні варті? Тобі ж до старості йде. – А мені ось тебе жаль. Ну чесно, Кать. Твій Микола все життя “наліво” ходить, а ти закриваєш на це очі. Невже немає до себе навіть краплі поваги?

Моя двоюрідна сестра Катя, як почула що я з четвертим чоловіком вже розлучилася, стала

життєві історії 0

Я копошилася в суботу городі, зараз роботи багато, аж тут почувся за парканом знайомий скрип гальм «Ниви». – Племінничко, вітаю! Ми тут у ваших місцях рибалили, їсти хочемо. Попутно ця бригада обірвала грядки з кропом, петрушкою, цибулею і редискою. Хвилин через 15 я зайшла в будинок. Дядечко і сват уминали їжу зі швидкістю пилососа, а ось зять жував петрушку і дивно дивився в тарілку. Дядько каже

Чоловік на добовому чергуванні, а я копошилася в суботу городі, зараз роботи багато, аж

життєві історії 0

Я завжди з подивом дивився на друзів, які усміхаючись розповідали, про стосунки “на стороні”. – У мене такого ніколи не буде. Я обожнюю свою Лілю, – думав я. Та недавно ситуація дещо помінялася. Наша фірма святкувала свій десятий ювілей. Всі ми “веселилися”, і в якийсь момент до мене підійшла Ліля. З нею ми в дружніх стосунках. – Треба поговорити, на одинці! – Я ж думав, вона роботі моменти прояснити хоче. Ми й пішли в її кабінет

Я завжди з подивом дивився на друзів, які усміхаючись розповідали, про стосунки “на стороні”.

життєві історії 0

Мій чоловік Степан одружувався з іншою. Ось тоді ми і познайомилися. Я вважаю, що треба боротися за свої любов і щастя. Іноді це не просто, але воно того варте, принаймні, у моєму випадку. З Людмилиним нареченим я не була знайома, але запрошення прийняла, хотілося вигуляти нову гарну сукню. Але не це розбурхало мене

Я познайомилася зі своїм чоловіком Степаном на його весіллі, коли він одружився з іншою.

життєві історії 0

Коли сусідка натякнула мені, що Олег “бігає” до Гальки з шостого поверху, я не повірила, та за деякий час ми з нею зустрілися віч-на-віч на сходовому майданчику. – Ми зустрічаємось вже пів року. Ти для Олега ніхто, ви ж навіть не розписані. Я не збираюсь здаватися, і в мене є “козир”, я, на відміну від тебе, зможу подарувати йому сина. – В моїх очах потемніло. – А знаєш, ти права!

Коли сусідка натякнула мені, що Олег “бігає” до Гальки з шостого поверху, я не

життєві історії 0

Квартира, в яку Степан переїхав зі своєю “кралею”, що на двадцять років молодша за нього, взагалі купувалася за наші спільні кошти дочці. Але по всіх документах вона належала чоловіку. – Юля ще навчається, а там гляди, і заміж за багатого чоловіка вискочить. Для чого їй ця двокімнатна в старому будинку? – сказав чоловік. Та мені від цього не легше. Після двадцяти років спільного життя, я залишилася одна-однісінька

Квартира, в яку Степан переїхав зі своєю “кралею”, що на двадцять років молодша за

життєві історії 0

Мене Лук’ян здивував того дня. – Не піду в садочок, і все. Не заставляй мене! – Я вирішила все вияснити, адже дитина три роки ходила, і все було добре, а тут на тобі. Коли я забирала Даринку, то стала по дорозі випитувати, що ж таке сталося, та вона мовчала, мов партизан. Я розуміла, що дочка все знає, але чомусь боїться розголосу. Коли я все ж вияснила причину, то була, не те слово здивована. Того ж дня я була у директорки садочка

Мене Лук’ян здивував того дня. – Не піду в садочок, і все. Не заставляй

життєві історії 0

Все сталося наступного дня після 60-го ювілею моєї свекрухи. Ганна Андріївна зібрала нас усіх на дачі. Я думала, що поправини намічаються, а в неї на цей день інші плани були. – Я все добре обдумала. Свою квартиру я заповідаю Ромчику. Він, як-не-як, ріс без батька. А ось дачу, в якій ми знаходимось, і на Сергія і на Ромчика, щоб не ображалися. – Я трохи помовчала, а потім випалила. – А хіба Дмитрик не ваш онук? Чому така неповага?

Все сталося наступного дня після 60-го ювілею моєї свекрухи. Ганна Андріївна зібрала нас усіх

життєві історії 0

Тарас того дня повернувся додому, як ні в чому не бувало. Біля дверей поцілував Іванку, і пройшовши в зал, в наказовому тоні “прогримів”. – Чого стоїш? Невже так важко догадатися, що чоловік хоче кави попити? – Сама того не розуміючи, Іванка почала сміятися. – Тебе майже місяць дома не було, і замість того, щоб спитати як ми з донечкою, ти робиш у всьому винною мене!

Тарас того дня повернувся додому, як ні в чому не бувало. Біля дверей поцілував

життєві історії 0

Відповівши на один лист, Катя слідом написати другу від імені Кіри. І так захопилася листуванням, що вже сама питала листи у Кіри. І до кінця служби Ігоря не змогла зізнатися, що пише йому не Кіра, а вона – Катя, скромна, непомітна, яку Ігор брав завжди за товариша

Вони жили на одній вулиці і навчалися в одній школі. Дві дівчини-подружки з косичками.