Вже 10 років не їм і не п’ю у свекрухи. Не можу себе пересилити, хоч мама чоловіка і так і сяк старається, клянеться, що такого більше не буде
Вже 10 років не їм і не п’ю у свекрухи. Не можу себе пересилити,
Півроку тому ми добудували великий наш будинок у приватному секторі нашого міста. І переїхали в нього. Щастю моєму не було меж. У нас з чоловіком двоє діток-підлітків, все добре, але халепа прийшла, звідки я зовсім не очікувала
Півроку тому ми добудували великий наш будинок у приватному секторі нашого міста. І переїхали
– А де все, що я наготувала, Анно? – Звернулася я до невістки, але в мені вже все клокотало. Я прийшла до дітей сьогодні о 4-й вечора. Невістка вже прийшла з роботи, син ще був на роботі. На вихідних, коли вона сказала, що буде поститися, що буде дотримуватися посту, я вирішила забезпечити свого сина нормальною чоловічою їжею, поки її вчора не було дома
– А де все, що я наготувала, Анно? – Звернулася я до невістки, але
– Богданко, ти ж знаєш, як важливо для мене мати сина! Ти ж знаєш, в нас традиція, всі своїх синів називають Михайлами. Мій тато Михайло, мій дідусь, я Михайло Михайлович. А що тепер? Все обірветься? Бо ти втретє вирішила мені подарувати дівчинку?, – сказав мені чоловік після того, як ми дізналися стать нашої дитинки. Я думала, що Михайло одумається, адже головне, щоб дитинка здорова була. Але ні. Я залишилася одна з трьома дітьми на руках, на яких Михайло виплачує аліменти
– Богданко, ти ж знаєш, як важливо для мене мати сина! Ти ж знаєш,
— Я не підписувався в няні твоїй мамці! Я пішов на пенсію, Людо, не для того, щоб сидіти з твоєю мамою, а займатися якимись своїми справами. Будинком, хобі і так далі. Ти знаєш, що моя пенсія це мені дозволяє. Так я заявив вчора своїй дружині, бо сил моїх вже немає няньчити тещу. Ми її забрали до себе жити. В її будинок дружина з тещою вирішили пустити жити з родиною нашу старшу дочку
— Я не підписувався в няні твоїй мамці! Я пішов на пенсію, Людо, не
– 500 000 гривень, – я почув цю цифру і відчув, приплив якоїсь енергії. Що? Як це? Я подивився на нотаріуса, потім на чоловіка, що сидів напроти мене. Василь. Так його звали. Темне волосся, гострі риси обличчя. Я дивився на нього і нічого не розумів. Хто він узагалі такий? Чому він тут? – Вибачте, – я перевів погляд на нотаріуса. – Це якась помилка. У тата не було іншого сина. Жінка лише зітхнула й похитала головою
– 500 000 гривень, – я почув цю цифру і відчув, приплив якоїсь енергії.
Коли мама чоловіка зустріла Віктора Івановича і переїхала до нього жити, я раділа як мала дитина. Ми жили після весілля в її квартирі. Два роки в нас з Петром було не життя, а казка, а недавно вона приїхала за деякими речами і сказала, що цю квартиру планує продавати, бо вони хочуть з Віктором все продати і купити невеличкий будиночок в Карпатах. Я в подиві і ледь за день не посивіла. А як ми? В нас з Петром двоє дітей, державна робота. Ми навіть оренду не потягнемо, не те, щоб щось своє придбати
Коли мама чоловіка зустріла Віктора Івановича і переїхала до нього жити, я раділа як
– Розумієш, Ярино, зять з самого ранку як зайшов на кухню і не приступиш туди. Річ в тім, що він не постить, як я, і хоче як не відбивних то котлет. Готувати він любить, але ти ж знаєш мою кухню, вона ж тільки одну “господиню” поміщає. Ось я й сиділа до 12 без сніданку. Ось і вирішила до вас прийти. Тут мені так спокійно, так добре, – наголосила мені в порозі свекруха
– Розумієш, Ярино, зять з самого ранку як зайшов на кухню і не приступиш
– В липні мій син втретє буде одружуватися. Я думала, цього разу Ігорко не буде робити жодної забави, бо скільки ж можна, але його наречена ще не була заміжня і хоче пишного торжества. Я ж почала з чоловіком по троху готуватися, але в неділю син заїжджав ненадовго і сказав, щоб ми не турбувалися через це, бо Надя його, як і сам син, нас з батьком на весіллі бачити не хоче
– В липні мій син втретє буде одружуватися. Я думала, цього разу Ігорко не
— А де ті брендові речі, що я тобі висилала? — запитала свекруха. Я її застала за тим, як вона порпалася у моїй шафі. Приїхала до нас з Іспанії, де вона на заробітках, на тиждень. І ось поки я гуляла з дитиною на вулиці, вона полізла ритися в моїх речах. Знаєте, ми не так розкішно живемо, як моя свекруха, і ті речі мені не особливо треба були. Я їх продавала на сайтах, тому що мені жива копійка потрібна була. Я так мамі чоловіка і сказала, а вона мені:
— А де ті брендові речі, що я тобі висилала? — запитала свекруха. Я

You cannot copy content of this page