— А де ті брендові речі, що я тобі висилала? — запитала свекруха. Я її застала за тим, як вона порпалася у моїй шафі. Приїхала до нас з Іспанії, де вона на заробітках, на тиждень. І ось поки я гуляла з дитиною на вулиці, вона полізла ритися в моїх речах. Знаєте, ми не так розкішно живемо, як моя свекруха, і ті речі мені не особливо треба були. Я їх продавала на сайтах, тому що мені жива копійка потрібна була. Я так мамі чоловіка і сказала, а вона мені:
— А де ті брендові речі, що я тобі висилала? — запитала свекруха. Я
— Ось рахунок за все. Все ділимо навпіл — що ви з’їли в кафе, що ми там купляли і так далі. Я на неї очі вирячила. — Ти що, несповна розуму? Ти нас запросила, ти нас мала пригощати, годувати. А тепер гроші вимагаєш? Звичайно, що я їй нічого не віддала. Ну що це за бред? Вона хотіла, щоб я їй 6 тисяч гривень повернула!
Моя сестра вже майже 10 років на італійських заробітках. В Україну приїжджає лише раз
– Свахо, ви скоро на пенсію виходите, може дітям і допоможете? Вони якраз няню шукають, а тут бабуся, рідна людина, як-не-як, – запропонувала я свасі. – А ви моїм часом не розпоряджайтеся! Ми їм квартиру дали, а тепер нехай самі справляються. Нам ніхто колись не допомагав і нічого, трьох дітей на ноги поставили, – відповіла мені сваха
– Свахо, ви скоро на пенсію виходите, може дітям і допоможете? Вони якраз няню
Свого батька я не бачив більше 20 років, але ви знаєте, коли мені зателефонувала зведена сестра, про яку я ніколи й не чув, і сказала, що батька не стало і чи хочу я приїхати з ним попрощатися, перша думка була: а для чого? Але ви знаєте, я нічого не сказав мамі і поїхав. Я навіть припустити не міг, що тато жив в таких гарних умовах
Свого батька я не бачив більше 20 років, але ви знаєте, коли мені зателефонувала
Мені 39 років, і я тричі розлучений. У мене троє дітей, і у своєму важкому житті я виню лише свою маму. Просто вона завжди робила все за мене: прибирала, подавала, готувала. Я в неї єдиний син, і вона думала, що так мене оберігає. Ось тому, коли мої дружини вимагали допомоги по дому, я казав, що це не чоловічих рук справа
Мені 39 років, і я тричі розлучений. У мене троє дітей, і у своєму
Я проти, щоб мене, таку красиву і доглянуту жіночку, хтось називав “бабусею”. Ось тому і звернула на це увагу Олі, своїй невістці. Просто якщо змалечку вона навчить так дитину, то потім його не відівчиш. А мене аж трясе від самого цього слова. Це колись, жіночки в 50 з хустиною на голові були бабусями, а зараз часи змінилися, і я буду відстоювати свою думку. Правда, з Ольгою сильно не збалакаєшся. Прийдеться витягувати свої “козирі”
Я проти, щоб мене, таку красиву і доглянуту жіночку, хтось називав “бабусею”. Ось тому
— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету. Мама прислала мені з Іспанії гроші на квартиру для дочки, яка буде поступати цього року. Але я хочу залишити ці гроші собі, а донька нехай живе як всі у гуртожитку
— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки, і люди тільки викидають туди гроші. Про те, що якісь події дитинства, особливо важкі чи сумні, мають над нами владу, впливають на наше теперішнє й майбутнє, заважають нам досягати успіхів, що це все треба колупати, розбирати, лікувати. Я вважаю це все відмазки. У мене було дуже важке дитинство. Мама мене народила у 45 років, і тато її покинув. І було дуже важко
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки,
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам не вислала. І все, що ти принесла двом своїм онукам, яких бачиш вперше, — це, вибач, банани і сирок? Я дивилася на свою маму, не вірила своїм очам. Вона щебетала, розповідала, як їй було важко жити й працювати, як вона рада нас бачити, познайомитися з онуками. І що збирається через тиждень полетіти на Мальдіви, а потім купити в Україні квартиру собі та ще дві, щоб здавати їх в оренду
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами, мені 32 і я не боюся вам сказати, що я міняю ім’я! Це тверде рішення, якби ви не просили, і навіть спадку мені не треба! – та вечеря у батьків не була приємною. Вони дуже на мене образилися, але я рішення не зміню. Ну от чим вони думали, коли мене називали??? Мені вистачило дитинства, але і у дорослому житті все продовжилося
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами,

You cannot copy content of this page