життєві історії 0
Новорічний стіл, щоб ви розуміли, готував він. Вона ходила на корпоративчик з дівчатками якимись своїми. Прийшла майже о 19 вечора. Я, звичайно, сину допомагала. Наготували ми: запечену індичку, оселедець під шубою, кілька салатів, серед яких мій улюблений «Олів’є», фаршировані яйця, домашню випічку — булочки з маком і лимонним кремом. Син навіть пиріг із м’ясом спік, уявляєте?
Ну, знаєте, не для того я свого сина виростила сама, і так важко, щоб
життєві історії 0
Пельмені на новорічному столі? – я зніяковіло подивилася спочатку на чоловіка, потім на доньку і зятя, але всі зробили вигляд, що не помітили мого погляду. Чоловік, звичайно, мій подив зрозумів. Свати ж нас радо запрошували до свого столу, на якому крім пельменів і солоних огірків і маленької вазочки з цукерками більше нічого не було
Пельмені на новорічному столі? – я зніяковіло подивилася спочатку на чоловіка, потім на доньку
життєві історії 0
— Артеме, в сенсі ми не будемо переїжджати і далі будемо винаймати цю або більшу квартиру? Я думала, це навіть не обговорюється, те, що твоя мама виселить квартирантів і пустить нас у свою квартиру. А для чого ж я тоді заміж за тебе виходила? Щоб знову на оренді тулитися? Я стояла посеред кухні з горням недопитої кави, і не могла повірити своїм вухам. Артем, спокійно сидячи за столом, лише знизав плечима: — Настю, я ж тобі казав
— Артеме, в сенсі ми не будемо переїжджати і далі будемо винаймати цю або
життєві історії 0
– Мамо, та що ви робите? – зойкнула я, коли це побачила. Моєму здивуванню не було меж. Я вийшла сьогодні на кухню попити каву, а там збори вовсю. Все, що ми не подоїдали, і навіть деякі продукти з морозилки, які не пригодилися на новорічні свята, мама чоловіка і його сестра грузили у свої клітчаті торби
– Мамо, та що ви робите? – зойкнула я, коли це побачила. Моєму здивуванню
життєві історії 0
В новорічну ніч з хвилина на хвилину я чекала від коханого пропозиції руки і серця. Василь нервово ходив по квартирі, але я його розуміла, не часто робиш такий крок у житті. В одну мить в дверний дзвінок задзвонили. В квартиру увійшла жінка і представилась – дружиною мого коханого. – Я хотів тобі сказати, але не встиг! Пробач!
В новорічну ніч з хвилина на хвилину я чекала від коханого пропозиції руки і
життєві історії 0
– Тата не стало всього-на-всього три роки тому, мамо! Який Андрій?, – вигукнув я коли вона привела цю людину в наш дім. – Ти ж обіцяла, що ми житимемо один для одного! – Григорію, ти маєш зрозуміти, що життя не зупинилося, – відповіла вона нарешті. – Я теж хочу бути щасливою. – Щасливою? Після тата? Ти ж обіцяла, – я ледве стримував себе, щоб не грюкнути дверима
– Як ти могла? – Я вперше так різко підняв голос на маму. –
життєві історії 0
– Ви серйозно вважаєте, що ми тут, в Україні, голодні вашого панетоне чи макаронів?, – сказала мені безсоромно невістка. – Ваші онуки ходять в минулорічному взутті бо ми до останнього надіялися, що з Італії ви передасте не лише смаколики, а й євро, – додала Світлана. Мені потемніло в очах. – Світлано, ви в моїй хаті живете! Невже я мало для вас зробила? В хаті всі умови. Та пройдіться вулицею і побачите, чи ще хтось живе в такій хаті з бруківкою, ремонтами і меблями, як я вам залишила? – відповіла я, намагаючись стримати емоції
Одного вечора, сидячи в невеликій кімнаті з видом на стару італійську вуличку, я нарешті
життєві історії 0
– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала?, – запитала я у невістки першого січня. – Ну яка різниця? Я вам більше скажу, я і відбивні на них смажила. – Інно, ти взагалі при здоровому глузді? Та домашні яйця на вагу золота. Я їх продаю майже за 15 гривень штуку. Та це я Олексійкові збирала, онуку рідненькому, щоб він щось смачненьке і корисне з’їв. – Ну чудна моя невістка. Ось тому я й не стрималася і задзвонила до свахи. Я ж не знала, що це “яблуко від яблуні”
– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала? –
життєві історії 0
Свахо, та я не така бідна, щоб в свої 65 років собі зуби робити, які на ніч в стаканчик треба ставити, – сказала мені мама мого зятя. – Це ви на таке пішли і я вам дивуюся. Ні, я ще молода і хочу гарну усмішку, – додала сваха, коли гостювала в нас 31 грудня. А вже 1 січня ми в парку зустрілися з дочкою, зятем і онуками. Виявляється, ті зуби мають свасі оплатити діти. Я б таке ніколи не вчинила. Та в дітей свої витрати. Совісті в свахи геть немає. Ще й вихваляється перед нами. Ні стиду ні совісті
– Свахо, та я не така бідна, щоб у свої 65 років собі зуби
життєві історії 0
Цього року я серйозно поставився до новорічних обіцянок. Я позбулася старого дивана і чоловіка, який лежав на ньому
Цього року я серйозно поставився до новорічних обіцянок. Я позбулася старого дивана і чоловіка,

You cannot copy content of this page