iBilingua

– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала?, – запитала я у невістки першого січня. – Ну яка різниця? Я вам більше скажу, я і відбивні на них смажила. – Інно, ти взагалі при здоровому глузді? Та домашні яйця на вагу золота. Я їх продаю майже за 15 гривень штуку. Та це я Олексійкові збирала, онуку рідненькому, щоб він щось смачненьке і корисне з’їв. – Ну чудна моя невістка. Ось тому я й не стрималася і задзвонила до свахи. Я ж не знала, що це “яблуко від яблуні”

– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала? –

життєві історії 0

Свахо, та я не така бідна, щоб в свої 65 років собі зуби робити, які на ніч в стаканчик треба ставити, – сказала мені мама мого зятя. – Це ви на таке пішли і я вам дивуюся. Ні, я ще молода і хочу гарну усмішку, – додала сваха, коли гостювала в нас 31 грудня. А вже 1 січня ми в парку зустрілися з дочкою, зятем і онуками. Виявляється, ті зуби мають свасі оплатити діти. Я б таке ніколи не вчинила. Та в дітей свої витрати. Совісті в свахи геть немає. Ще й вихваляється перед нами. Ні стиду ні совісті

– Свахо, та я не така бідна, щоб у свої 65 років собі зуби

життєві історії 0

Цього року я серйозно поставився до новорічних обіцянок. Я позбулася старого дивана і чоловіка, який лежав на ньому

Цього року я серйозно поставився до новорічних обіцянок. Я позбулася старого дивана і чоловіка,

життєві історії 0

З моїх важко зароблених 20000 чоловік забирає все “на зберігання”, а мені залишає лише тисячку. – Ти не вмієш розпоряджатися грошима, – каже він. – Ось, глянь, для чого ти купила дві пляшки молока? Невже однієї нам не хватить? – Про те, що в моїй шафі висить вже давно пошарпане пальто і затерті туфлі, я мовчу. Раз в тиждень в нас “традиція”. Василь сідає за стіл і розгортає усі чеки, які я повинна приносити і складати в коробочку

З моїх важко зароблених 20000 чоловік забирає все “на зберігання”, а мені залишає лише

життєві історії 0

Ось, Ірино, принесла вам ікру. З базару, свіженька! – з усмішкою сказала я, ледь переступивши поріг їхньої квартири. – У вас є тарталетки і масло? Це буде чудова закуска до святкового столу. Ірина, замість того щоб подякувати, лише кинула погляд у бік Бориса. А він, як завжди, зробив вигляд, що його це не стосується. Відразу відчула себе зайвою. – Мамо, в нас усе готово, – нарешті озвалася невістка. – А цю ікру, будете йти додому, і з собою заберете, бо ми таке не їмо. Я аж застигла на місці

Я завжди намагалася підтримувати добрі стосунки з моїм сином Борисом і його дружиною Іриною.

життєві історії 0

Вчора ще 18-ї не було, як моя невістка, Алла, виставила у фейсбуці фото свого шикарного столу. Чого там тільки не було! Канапки з червоною ікрою, рулетики з прошуто, дорогі сири, м’ясна нарізка. Виглядало дуже ефектно. – Гарно живемо, – подумала я, переглядаючи стрічку. Але вже тоді щось у мене всередині йойкнуло. Занадто все це було “напоказ”. А вже сьогодні, тільки-но годинник показав дев’яту, до мене на поріг прийшов син. Стоїть із порога гречкою сіє, а потім каже: – Мам, позич тисячку!

Вчора ще 18-ї не було, як моя невістка, Алла, виставила у фейсбуці фото свого

життєві історії 0

Саме в новорічну ніч дочка з зятем, при всіх нас, вирішили розкрити конверт, в якому було написано, хто в них буде: хлопчик чи дівчинка. Те, що в нас з’явиться друга дівчинка, це нічого. Проблема виникла в іншому. Річ у тім, що і дочка, і зять одноголосно вирішили, що доню назвуть Надійка. Ви скажете, що такого поганого в цьому імені? А я вам поясню. Так звати мою сваху, маму зятя. Ну чому не Люба, як я? Після Нового року всі пішли відпочивати, а я проплакала цілу ніч

Саме в новорічну ніч дочка з зятем, при всіх нас, вирішили розкрити конверт, в

життєві історії 0

– Дорогі мої, як я за вами скучила! – вигукнула моя свекруха, обіймаючи нас. – У мене для вас сюрприз. Але спочатку заходьте, я приготувала борщ і вареники. Діти радісно кинулися до столу, а ми з Григорієм обмінялися багатозначними поглядами. Я відчувала, що ця розмова про сад неминуча

– Що ви робите? – запитала Варвара, дивлячись на моїх дітей, які лише спробували

життєві історії 0

– Я холодець варити не буду. Це мене зачепило. – А чого це? Холодець – справа сімейна, всі мають брати участь. – Мамо, ну чесно, ми його потім доїдаємо ще два тижні, – відповіла Оленка. І ми знову посварилися. Коли ми приїхали напередодні свята

Ми всі, особливо я, з невісткою пересварилися через новорічне меню. Цього року вирішили святкувати

життєві історії 0

– Іване, це не 1000 євро і навіть не доларів! Це 1000 гривень. Агов? Якщо ти своїй сестриці нічого не скажеш, то я просто виставлю її в новорічну ніч на сходову клітку. Я б ще мовчала, якби вона одна прийшла до нас на святкування, але ж Іване, в них з чоловіком троє дітей, і на ту тисячку я не знаю, чи впишуся, щоб купити всім їм мандарин і цукерок

– Іване, це не 1000 євро і навіть не доларів! Це 1000 гривень. Агов?