– Дитинко, і ти хочеш, щоб тебе кохав чоловік, щоб він тобою захоплювався? Та він іншу знайде буквально на днях, якщо ти не перестанеш так виглядати. Ну а що, я мала мовчати? Якщо невістка, дійсно, хтозна на кого схожа. Чесне слово, чого ця Настя так образилася? Я ж їй добра хотіла! Коли я зайшла до них додому, то ледь не знепритомніла: невістка зустріла мене в затертому халаті, у старих капцях, які пам’ятають, мабуть, ще радянські часи. Волосся якесь нечесане, а на голові – якась тканина, чи то бандана, чи то ганчірка. В окулярах, хоча зараз увесь світ носить лінзи, а про макіяж і манікюр я взагалі мовчу
Ну а що, я мала мовчати? Якщо невістка, дійсно, хтозна на кого схожа. Чесне
– Мамо, в сенсі ви будете з нами жити в одному номері? Ми ж вам зняли окремий номер, чудовий, з видом на гори і річку, – я намагалася тримати себе в руках. Свекруха дивилася на мене наївними очима, кліпала віями й майже винувато сказала: – Ну ви ж розумієте, як мені самотньо останнім часом. Ну не хочу я жити сама в одній кімнаті. Моя щелепа майже відвисла. Ми з чоловіком Данилом місяць планували цей відпочинок у Карпатах. Двом нашим дітям – трьом і п’яти років – потрібне свіже повітря. А свекруха кілька місяців тому овдовіла, і ми вирішили зробити їй приємне: забронювали для неї окремий номер у гарному готелі в Микуличині
– Мамо, в сенсі ви будете з нами жити в одному номері? Ми ж
– Тут 20 тисяч. Це тільки перша частина. Я хочу купити дітям по квартирі, поки ще можу. І я хочу бути частиною вашого життя. Мама поклала переді мною пачку грошей – 20 тисяч євро. Велика пачка лежала посеред столу, неначе між нами з мамою виріс невидимий мур. Я дивилася на гроші й не знала, що сказати. Мама приїхала кілька днів тому. Ми майже не бачилися останні роки – вона жила у своїй далекій Португалії, я тут, у своєму світі. Я звикла жити без її допомоги, без її участі. Вона висилала гроші бабусі, коли я була маленька, але з часом і це зійшло нанівець. У неї там з’явилася нова сім’я, брат, якого я майже не знаю, та своє життя
Мама поклала переді мною пачку грошей – 20 тисяч євро. Велика пачка лежала посеред
– В сенсі автівка, Жень? Це що, найпотрібніша нам річ з нашими “дірками”? – я спантеличено дивилася на чоловіка і не вірила власним вухам. – Це ж подарунок, сюрприз, Оленко! Я думав, ти зрадієш
– В сенсі автівка, Жень? Це що, найпотрібніша нам річ з нашими “дірками”? –
– Як можна за такі гроші весільну сукню купувати? – волала мені в трубку свекруха вже через кілька хвилин.
Я жила пред нашим з Тарасом весіллям сама, і майбутня зовиця допомагала мені приміряти
Оксано, ми платимо шалені гроші за цю новомодну і “найкращу”, як ти кажеш, школу. За що називається?, – на підвищених тонах звернувся я до дружини. В ту ж хвилину зайшов на кухню і сам “винуватець”, наш син Максим. Якби мені хтось сказав, що на “порядку денному” в нас буде ось така тема, я б не повірив
– Оксано, ми платимо шалені гроші за цю новомодну і “найкращу”, як ти кажеш,
– Ой, а що ж тут діточкам моїм і їсти нічого буде? Моя подруга Аліна дивилася на стіл, накритий у ресторані, наче тільки-но усвідомила, що оселедець під шубою і тартар із лосося навряд чи зацікавлять її трьох дітей, які стояли поруч. Позаду неї тихенько переминалася з ноги на ногу її мама – пані Люба, яка виглядала досить задоволеною від того, що прийшла на свято без запрошення. Сума додаткового чеку швидко злетіла до 7 тисяч гривень
– Ой, а що ж тут діточкам моїм і їсти нічого буде? Моя подруга
– Оленко, а ти овочі перед тим, як класти в салати й у страви, обробила господарським милом з антисептиком? Я застигла, як вкопана, з тарілкою в руках. – А фрукти, овочі ти потім обдала кип’яченою водичкою? – додала вона з таким серйозним обличчям, ніби це було питання життя
– Оленко, а ти овочі перед тим, як класти в салати й у страви,
Після знайомства з батькам Володі я не могла прийти до тями. Довелось зупинити автівку і розставити усі крапки над “і”. Я ніколи не була в такій ситуації, коли тебе допитують, наче на допиті. Шоу “холостяк” відпочиває. Я намагалася тримати себе в руках за столом, чесне слово, але коли пішла до ванної, щоб просто перевести подих, випадково почула їхню розмову
Після знайомства з батькам Володі я не могла прийти до тями. Довелось зупинити автівку
– Данику, що це???  – я здивовано обернула ся до чоловіка,  кий чухав потилицю, дивлячись на накритий кухонний стіл. — Добрий ранок, дітки! — свекруха Ніна Данилівна радісно обернулася до нас, тримаючи в одній руці лопатку, а в іншій якусь тарілку з чимось зеленим і незрозумілим. — А ось і курочка! Ще гаряча, щойно з духовки!
– Данику, що це???  – я здивовано обернула ся до чоловіка,  кий чухав потилицю,

You cannot copy content of this page