iBilingua

– Що це? – холодно спитала Тетяна Яківна, взявши до рук виделку. – Це з того набору, що вам на весілля подарували? Мій друг Богдан не відчув біди, він потім розповідав, що навіть не почув до ладу це перше запитання, продовжував уплітати голубці. Він ще не звик до своєї нової родички, вважав її милою жінкою, мамою своєї дружини, яка просто іноді приходить у гості, ввічлива така, силь ву пле і тому подібне. Хто ж знав, що вона ось такою недоброю виявиться. – Богдане! – продовжувала Тетяна Яківна. – Це виделка з набору? Шість срібних столових ложок, шість срібних виделок, шість ножів, шість чайних ложечок – у подарунковому футлярі? Оленко, а ти як це поясниш?

– Що це? — холодно спитала Тетяна Яківна, взявши до рук виделку. – Це

життєві історії 0

Я випадково дізналася, що мій чоловік володіє гарним котеджем, де живе його колишня дружина. Я в люті, бо весь цей час я нию йому, що мрію про дачу, куди буду тікати від шумного міста

Я випадково дізналася, що мій чоловік володіє гарним котеджем, де живе його колишня дружина.

життєві історії 0

Ми з чоловіком через п’ять років спільного життя, чекаємо таку омріяну дитинку. Це буде хлопчик! Ми з трепетом організовували те, як повідомимо цю новину найближчим нам людям. Ми зібрали усіх на дачі і роздали кожному в руки невеличкі торбинки, де знаходилась малесенькі сині шкарпеточки. Але замість привітань і позитивних емоцій бабусі, дідусі і батьки почали таку дискусію, що і я і чоловік взялися за голову

Ми з чоловіком чекали на цю новину більше п’яти років. І ось нарешті наші

життєві історії 0

Після того, як не стало батька, мама зробила все так, щоб я з чоловіком розлучилася. Я пішла у неї на поводу, ось і все. У нас з Миколою троє дітей. Він платить аліменти, але цього дуже мало. Особливо це відчутно осінню, діти пішли в школу, почались холоди і на аптеку йде дуже багато грошей. – Ярино, я тут так подумала, може б ти з Миколою зійшлася. Ми таки погарячкували. Без чоловіка в своєму домі дуже важко, та й троє дітей. Але для мами це все так просто. Хочу розлучаюсь, хочу назад чоловіка кличу

Після того, як не стало батька, мама зробила все так, щоб я з чоловіком

життєві історії 0

Віка, моя племінниця, влетіла в кімнату, як ураган і відразу з претензіями. – Що це за лахміття мама мені прислала?! Це ж гірше секонду! – вигукнула вона, жбурнувши на підлогу нові джинси. Зачинивши двері у свою кімнату з гуркотом, вона залишила мене у повній розгубленості. Сиджу у кріслі, тримаючись за скроні, й думаю: “Чому я?”

Віка, моя племінниця, влетіла в кімнату, як ураган і відразу з претензіями. – Що

життєві історії 0

Я вже багато років живу за кордоном у Франції. Виїхала, коли ще було мені 19 років, навчатися. Та тут і залишилася, вийшла заміж. У мене дорослий син. Я зараз розлучена. Маю свій бізнес маленький, стежу за собою, займаюся своїм здоров’ям. Я буваю в Україні, але не дуже часто. Недавно я поїхала в Україну, побачити родичів, а не була до цього 15 років десь. І знаєте, я дуже здивована українським жінкам, як вони все терплять. Чому вони не розлучаються з чоловіками, коли виростають діти, і коли вже не треба терпіти чоловіка, ледачого, непрацюючого, який звик, щоб його обслуговували, йому готували, шкарпетки прасували і так далі. Ставити перед ним тарілку, перше, друге, компот. Та навіщо жінки це терплять, якщо можна жити для себе? Я розумію, що терплять заради дітей, бо є житло, але коли діти виросли, навіщо вам, жінки мої дорогі, це все? Треба жити для себе!

Я вже багато років живу за кордоном у Франції. Виїхала, коли ще було мені

життєві історії 0

Ти що, ще не встигла зварити борщ? – Тамара Василівна зазирнула до кухні й докірливо подивилася на мене. – Тамаро Василівно, я тільки що закінчила мити підлогу в коридорі, – спробувала виправдатися я, відчуваючи, як підіймається хвиля роздратування. Відколи я переїхала до Єгора в село, мій світ перевернувся. Спочатку здавалося, що життя тут буде спокійним і романтичним. Чисте повітря, тиша, далеко від шумного міста. Але це була лише ілюзія

– Ти що, ще не встигла зварити борщ? – Тамара Василівна зазирнула до кухні

життєві історії 0

Ми живемо з ріднею мого чоловіка у великій 4-кімнатній квартирі в центрі Києва. Місця – вдосталь і більше! Ну чим я їм так заважаю?? Не можу зрозуміти, що за люди такі. З поважних причин ми з Матвієм і вирішили пожити якийсь час, поки не станемо на ноги, у квартирі батьків чоловіка. Так можна заощадити гроші, щось відкласти, якщо їсти за їхній рахунок під “шумок”. Адже зарплата одна на двох

Ми живемо з ріднею мого чоловіка у великій 4-кімнатній квартирі в центрі Києва. Місця

життєві історії 0

Теща моя жінка хороша, смачні вареники і пиріжки робить, поговорити іноді з нею навіть є про що. Але от цей її тазик – від нього на стелю лізти хочеться просто. Я чоловік наче, а не витримую! Та ви мене зрозумієте. І воно ж не тазиком єдиним. Сідає Марта Макарівна рівно о восьмій вечора, ставить зелений пластиковий тазик на килимок, наливає гарячої води, додає якусь сіль і, зітхнувши, опускає туди ноги. Поки вона сидить із тим тазиком, не дивитися на неї просто неможливо

Теща моя жінка хороша, смачні вареники і пиріжки робить, поговорити іноді з нею навіть

життєві історії 0

Після того, як я дізналася, яке ім’я для своєї дитини обрала дружина мого рідного брата, я перестала з нею нормально спілкуватися. Так, мені дуже образливо і своєї думки я не зміню. Навіть якщо ми й зустрічаємося на свята, я завжди до племінниці звертаюся “малеча”, або “зайчик”. Чоловік каже забути і пробачити, та я не можу

Після того, як я дізналася, яке ім’я для своєї дитини обрала дружина мого рідного